Реферат - Деякі проблеми при обранні стратегії охоплення ринку.ZIP

зноманітний, а це і є одна з великих проблем. Існує досить цікава інформація щодо класифікації типу особи за психоаналітичною типологією:
1) оральний, що характеризується сильною залежністю від інших;
2) анальний, прикметними рисами якого є бережливість, упертість та любов до порядку;
3) уретральний, якому притаманне честолюбство, дух су­перництва в поєднанні із сором'язливістю;
4) фаличний тип відзна­чається рішучістю, впевненістю в собі та цілеспрямованістю;
5) генітальний (врівноважений) [2.с.118.].
Кожна людина, природньо, має суто специфічний тип особистості, тобто сукупність прикметних рис, психологічних характеристик, які забезпечують відносні послідовність та постійність його відпо­відних реакцій на навколишнє середовище. Тип особистості можна з певною мірою точності описати шляхом таких властивостей, як самоорганізація, інтелект, незалежність, підготовленість, психоло­гічний такт, комунікабельність, настороженість, владолюбство.
Знання типу особистості надає можливість фірмі більш проду­мано будувати маркетингову політику. Так, споживачам-інтровер­там властива консервативність, порівняно з екстравертами вони систематичніші у своїй поведінці при здійсненні покупок. Що ж до легкопереконливих людей, то їх, звичайно, без особливих зусиль за допомогою реклами й інтенсивних методів збуту можна схилити до купівлі певного товару. До важкопереконливих покупців підхід має бути трохи іншим.
З урахуванням типології особистості пов'язані такі головні фак­тори психологічного порядку, як мотивація, сприйняття, засвоєння, переконання [2.с.119.].
Мотивація є особливим предметом вивчення, оскільки вона дає можливість характеризувати стан лю­дини, яка відчуває гостру потребу в досягненні наміченого, в за­доволенні бажання одержати той чи інший товар або послугу. З цього приводу доречно згадати теорію мотивації 3. Фрейда та ієрархію потреб за А. Маслоу.
Теорія мотивації 3. Фрейда орієнтує на те, що люди здебіль­шого не усвідомлюють тих реальних психологічних сил, які фор­мують їхню поведінку. В психологічній структурі особистості 3. Фрейд виокремлював три складові: перша — безсвідоме «Ід» (Воно) — сфера потягів, сліпих інстинктів; друга — позасвідоме «Его» (Я) — сприйняття інформації про навколишній світ та стан організму, стримування імпульсів «Ід» та регулювальна дія інди­віда; третя — «супер-Его» (над-Я) — представляє сферу соціаль­них норм та моральних настанов. Потяги, стверджував 3. Фрейд, ніколи повністю не зникають і ніколи не перебувають під повним контролем, тобто збалансувати «Его», «Ід» та «супер-Его» прак­тично дуже важко.
А от Маслоу створив ієрархію потреб (Схема 3.). За ступенем значущості потреби людини розташовуються в такій послідовності: 1) фізіологічні потреби (голод, спрага); 2) по­треби самозабезпечення або потреби в безпеці; 3) соціальні потреби або потреби в контактах; 4) потреби в суспільному визнанні та придбанні соціального статусу; 5) потреби в самоствердженні, самореалізації .
Потреби в самостверженні (саморозвиток та самореалізація)
Потреби в повазі
(самоповага, визнання, статус)
Соціальні потреби
(почуття духовної близкості, кохання)
Потреби в сомозабезпеченні
(безпека, захищенність)
Фізіологочні потреби
(голод, спрага)
Схема 3.Iєрархiя потреб за О. Маслоу
(Джерело: Герасимчук В. Т., Маркетинг: теорія та практика: Навчальний посібник —Київ: Вища школа, 1994 — С. 127.)
Людина прагне насамперед задовольнити життєво необхідні потреби. Потім, у міру їх виконання, з’являються необхідність і бажання братися за подолання наступної сходинки. І так далі — вгору по піраміді. Мотивована людина здатна здійснити дію щодо певного товару залежно від того, як вона сприймає ту чи іншу ситуацію внаслідок вибіркового сприйняття, вибіркового спотворен­ня та вибіркового запам'ятовування. Це вимагає від учасників рин­ку особливих зусиль для доведення своїх звернень до своїх спожи­вачів. Засвоєння має пряме відношення до певних змін, які відбу­ваються в поведінці індивіда під впливом набутого досвіду, уза­гальнення всіх попередніх дій, врахування різноманітності інфор­мації з того чи іншого питання. На поведінку покупця впливають також здобуті за певний відтинок часу переконання і взаємини [2.с.126-127.].
1.2.3. Поведінковий принцип.
Ринок сегментують на підставі поведінкових особливостей по­купців, яких розрізняють залежно від знань, взаємин, реакції на товар і його використання. Так, покупці можуть характеризува­тися з огляду на здійснення ідеї, покупки або застосування її. Про­ведення маркетингового дослідження потребує від його учасників творчого підходу до вирішення проблем, які виникають.
Залежно від статусу користувача ринки розбивають на сегменти:
1) тих, що не користуються товаром; 2) колишніх користувачів; 3) потенційних користувачів; 4) користувачів-новачків; 5) регу­лярних користувачів [2.с.121.].
Так, невеликі фірми роблять ставку в роз­продажу свого товару на регулярних користувачів. Великі фірми намагаються заволодіти більшою часткою ринку за допомогою по­тенційних покупців.
Ринки різняться за ступенем інтенсивності споживання товару. У цьому разі виділяють групи слабких, поміркованих та активних споживачів (наприклад, щодо споживання чаю, кави, пива, прохо­лодних напоїв).
За ступенем прихильності до товарних марок ринок сегментується на споживачів безсуперечних, терплячих, непостійних при­хильників, а також споживачів, які не виявляють інтересу до того чи іншого товару. Залежно від рівня обізнаності про товар, спожи­вачів можна розділити на непоінформованих, поінформованих, ін­формованих, зацікавлених, бажаючих придбати, а також тих, що мають намір купити. Сегментація ринку можлива за ознакою став­лення покупця до товару — захоплене, позитивне, байдуже, нега­тивне ставлення.
Щоб зрозуміти поведінку споживача при купівлі товару треба знати процес прийняття рішення щодо купівлі товару, який наявно зображений на схемі 4. От, наприклад, Герасимчук роз’яснює цей процес так:
На етапі усвідомлення проблеми споживач під тиском випадко­вих та (або) закономірних, зовнішніх та (або) внутрішніх факто­рів відчуває розрив між існуючим та бажаним станом свого буття. На цьому етапі маркетологам важливо визначити коло тих обста­вин, які підштовхують покупця до думки про зміну свого ставлення до можливості одержати ту чи іншу послугу. Необхідно з'ясувати:
1) які проблеми можуть з'явитися у споживача;
2) чим обумовле­не їхнє виникнення, що за подразники вплинули на людину;
3) яким чином проблеми можуть вивести споживача на конкретний товар, конкретну послугу.
На етапі пошуку інформації покупцеві потрібні додаткові відо­мості про товар, який його цікавить. Ступінь потреби додаткової інформації знову ж таки залежить від багатьох факторів. Цілком допустимо, що в ряді випадків покупець без особливих, роздумів придбає товар, за інших обставин він збирає газетні вирізки, за­мовляє літературу в бібліотеці, радиться зі спеціалістами. Джерелами інформації можуть бути:
1) особисті дже­рела (сім'я, сусіди, знайомі, друзі, колеги по роботі);
2) комерційні джерела (реклама, продавці, дилери, упаковка, виставки);
3) дже­рела емпіричного характеру (дотик, вивчення, використання това­ру);
4) загальнодоступні джерела (засоби масової інформації — газети, журнали, телебачення, інформація громадських організа­цій).
З розширенням інформованості про об'єкт уваги споживача розширюється ймовірність найповнішого задоволення попиту на певний товар. З комплекту пропозицій покупець має можливість вибрати для аналізу комплект поінформованості, а потім зупинити­ся на найпридатніших варіантах, що становлять комплект вибору, з якого і
У с в і д о м л е н н я п р о б л е м и
Я
П о ш у к і н ф о р м а ц і ї
Я
О ц і н к а в а р і а н т і в
Я
Р і ш е н н я п р о п р о б л е м у
Я
Р е а к ц і я н а п о к у п к у
Схема 4. Процес прийняття рiшення про купiвлю товару
(Джерело: Герасимчук В. Т., Маркетинг: теорія та практика: Нвчальний посібник — Київ: Вища школа, 1994 — С.125.)
можна визначити шуканий товар або послугу. Наступний етап процесу прийняття рішення про купівлю — оцінка варіантів, в результаті чого вибір падає на найбільш при­пустимий. Інструментарієм, за допомогою якого можна зіставити варіанти, є визначальні характеристики під час зрівняння товарів. По-перше, на що звертає увагу потенційний поку­пець під час вибору товару? Звичайно ж, на його властивості. Так, купуючи зубну пасту, ми зважимо на її аромат, вартість, густоту, смак, колір, міцність тюбика, маркування, упаковку. По-друге, споживач виявить інтерес і до вагових показників, його зацікавлять піноутворювальні якості, здатність зміцнювати ясна, тобто най­більш характерні, помітні властивості товару. По-третє, у ко­жного із споживачів складається своє ставлення до образу, марки товару, що залежить від набутого досвіду купівлі певних видів то­вару або від знань, що є результатом вибіркового сприйняття, ви­біркового спотворення та вибіркового запам'ятовування. По-четверте, проводиться оцінка функцій корисності за кожною з влас­тивостей або групою властивостей товару. Після оцінки варіантів настає стадія кінцевого рішення про ку­півлю. Однак і в цій ситуації можливі як свідомі, так і підсвідомі дії. Позитивний або негативний, прихильний або неприхильний вплив можуть вчинити члени сім'ї, знайомі, колеги по роботі, які беруть участь у процесі купівлі. Можливий вплив і непередбачених факторів, що виникли в останній день, годину чи навіть хвилину. Тут неабияку роль в остаточному рішенні відіграє і обстановка в магазині, і поведінка покупця, і асортимент пакувального матері­алу, і інші фактори.
Придбання товару ще не означає, що процес купівлі завершено. Настає післякупівельний період, коли власник нового костюма, наприклад, з'являється на роботі, у театрі або в ресторані. Він за­доволений, якщо відчуває, що костюм прийшовся саме на нього. До того ж чує компліменти з приводу вдало зробленої покупки. Залежно від міри задоволення подальша реакція покупця може бути і тут найрізноманітнішою. Він може потім зайти до магазину з вдячністю про придбаний товар, а може... і з нега­тивною реакцією. Для фірми корисно знати про кінцеву долю про­даного товару. Покупець залишає його у себе чи позбувається на якийсь час (позичає, здає в оренду). А може й віддати, обміняти, продати, викинути. Усі ці варіанти маркетологи передбачають і до них готуються [2.с.125.].
Мені хочеться навести цікавий коментар про поведінку спожівачів цигарок на Україні. Останні роки тютюнова галузь знаходиться на підйомі. Збільшення виробництва відбувається за рахунок збільшення випуску сигарет з фільтром. Якщо в 1997 році їх було випущено 13998 млн. штук, то вже в 1998 році — 25311.9 млн. штук, на 11313 млн. більше. Таким чином за остані роки було досягнуто дворазаве збільшення об’єму. Цигарок без фільтру, навпаки, виробляти стали менше: в 1997 році — 40186 млн. штук, в 1998 році — 33365 млн. штук [8. C.27.]. По цим показникам Україна тільки наближається до високорозвинутих країн, де міцні сигарети курять великі оригінали. З цих наведених даних можна зробити висновок, що на Україні поведінкові особливості споживачів змінюються, відбуваються зміни у ставленні до якості товарів, вимогливість споживачів росте, вони прагнуть споживати більш якісні товари.
Особливої ретельності потребує вихід на ринок з товаром-но­винкою. Покупець стикається з новим товаром і його поведінка також може бути досить різноманутною. Процес сприйняття нового товару проходить кілька етапів:
1) часткова поінформованість, коли до споживача надходить пер­ша, ще не дуже повна інформація про існування такого товару;
2) цікавість, коли потреби покупця мають якесь відношення до то­вару-новинки;
3) оцінка, коли покупець зрівнює характеристики, властивості нового товару з аналогами;
4) проба, коли купується невелика кількість товару для того, щоб упевнитися в рекламова­них якостях;
5) сприйняття, коли апробація пройшла успішно і по­купець твердо вирішив мати справу саме з даним товаром [2.с.127.].
1.2.4. Демографічний принцип.
Демографічний принцип сегментації ринку передбачає групу­вання споживачів за віком, статтю, розміром сім'ї, етапами її жит­тєвого циклу, рівнем доходів, родом занять, освітою, релігійним переконанням, расовою належністю, національністю. За віком спо­живачів можна розділити на кілька категорій: діти, підлітки, дорослі, люди похилого віку.
Ні у кого не виникає сумніву, що перу­карні, ательє, сфера побутових послуг, фірми-виробники текстилю, косметики, ювелірних виробів орієнтуються на стать покупця, вра­ховуючи, безумовно, багато інших факторів.
Поведінка покупця залежить від його сімейного стану та етапів життєвого циклу сім'ї. У цьому зв'язку ринок можна сегментувати так:
1) молоді люди, які живуть окремо від батьків;
2) молоді подружні пари без дітей;
3) подружні пари з дітьми до­шкільного віку;
4) подружні пари з дітьми шкільного віку;
5) сі­м'ї, у яких діти та дорослі живуть разом з батьками;
6) працююче подружжя похилого віку;
7) подружжя-пенсіонери похилого віку;
8) самотні працюючі люди;
9) удовуючі пенсіонери [2.с.128.].
Зрозуміло, що потреби у кожної з перелічених категорій суттєво різняться.
За рівнем доходів споживачів можна розділити на групи: з низь­кими доходами, з середніми доходами, з високими доходами. Кожна з цих категорій має різноманітні можливості на придбання товарів і послуг.
Споживачів класифікують за родом занять, тобто за професій я ною ознакою. Залежно від цього люди різних професій мають свої| підходи до організації харчування, ношення одягу тощо. З названою ознакою тісно пов'язаний рівень освіти (або навпаки). Не можна не рахуватися при сегментації ринку з національністю, ра­совою належністю, релігійними переконаннями покупця.
У багатьох літературних джерелах можна зустріти класифіка­цію споживачів щодо нового товару:
* суперноватори (2,5 %),
* нова­тори (13,5%),
* звичайні (34%),
* консерватори (34%),
* суперконсерватори (16 %) [2.с.129.].
Отже, роздивившись всі принципи сегментації ринку, можна сказати, що це складний процес, потребуючий великих затрат. Тому підприємцю треба прикласти багато зусиль, щоб розібратися з існуючим ринком, провести опроси, зробити дослідження. Після величезної роботи по сегментації ринку, проблеми ще не закінчуються. Залишається поламати собі голову над тим, який сегмент, з урахуванням своїх можливостей, найкраще вибрати. До розгляду цього питання ми підійдемо в наступній главі.
Роздiл 2 Проблеми при обранні стратегії охоплення ринку.
2.1. Основні критерії вибору сегменту.
Сегментація ринку один з найважливiших інструментів маркетингу. Від того, наскільки вдало визначений сегмент, залежить успіх підприємства у конкурентній боротьбі. Вибір сегменту здійснюється з урахуванням нижче наведених критеріїв.
1. Прибутковість сегменту.
Вибраний сегмент має гарантувати прибутковість діяльності. Ось чому спочатку роблять спробу орієнтовно визначити ємність ринку в сегменті. Для прогнозування кількості покупців користуються набутим фірмою досвідом, даними її попередньої діяльності, різноманітною комерційною статистикою, а також спеціальними дослідженнями покупців.
Другий метод — побічний. Суть його полягає в тому, щоб на основі даних про ринки основних товарів визначити кількість ймовірних споживачів своєї продукції.
На базі критерію прибутковості визначається наскільки рентабельною для підприємства буде робота на виділений сегмент.
2. Доступність каналів збуту в сегменті.
Фірма може виготовляти товар, що не тільки не поступається товарам конкурентів, а й набагато кращий, але він не принесе ніякої користі, якщо немає доступу до споживача. Яка потужність каналів збуту? Чи здатні вони забезпечити реалізації всього обсягу продукції, виготовленої з урахуванням ємності сегмента? Чи є надійною система доставки виробів споживачам (наявність під’їзних шляхів, пунктів переробки вантажів)? Відповіді на ці питання вказують чи є необхідність формування збутової мережі, налагодження стосунків з торговельними посередниками, будівництва власних складів та магазинів.
3. Конкуренція в сегменті.
На основі банку даних служба маркетингу оцінює:
принципові можливості та ринковий досвід конкурентів в сегменті;
частку сегмента, що контролюється ними;
можливі форми роботи підприємства в сегменті або вихід підприємства на ринок з новим товаром.
Найбільш цінним результатом цього аналізу є визначення частки сементу, яку фірма зможе конролювати в конкурентному оточенні.
4.Суттєвість сегмента.
Це виявлення того, наскільки реально ту чи іншу групу споживачів можна розглядати як сегмент ринку.
Керівництво сегменту повинно з'ясувати — збільшується чи змен-шується цей сегмент, чи доцільно орієнтувати на нього виробничі потужності або, навпаки, їх треба перепрофілювати на інший ринок.
5.Ефективність збуту товарів в сегменті.
Це пов'язане з вирішенням питань транспортування, складування, доробки, переупакування, наявність збутової інфраструктури — шляхи, зв'язок, технічне обслуговування.
6.Рекламні можливості фірми в сегменті.
7. Можливість сервісу в сегменті.
8. Залежність сегмента від стримуючих факторів:
економічних — ціна, виробництво, забезпеченність сировиною;
політичних — стабільність ситуації в регіонах, можливість ви-никнення конфліктів, впевненість у державному законодавстві [1.с.56.].
Маркетингове сегментування розкриває можливості різних сегментів ринку, де прийдеться виступати продавцем. Після цього фірмі прийдеться вирішити скільки треба охопити сегментів і як визначити найприбутковіші сегменти.
2.2. Стратегії охоплення ринку
А тепер давайте роздивимося проблему обрання стратегії охоплення ринку. Саме Котлер говорить, що фірма може використати три варіанти охоплення ринку: недиференційований маркетинг, диференційований маркетинг і концентрований маркетинг [5.с.256.].
.
2.2.1. Недиференційований маркетинг
Можливо, фірма вирішить не звертати увагу на різницю в сегментах і звернеться до всього ринку відразу з однією і тією ж пропозицією. В цьому випадку вона концентрує свою увагу не на тому, чим відрізняються один від одного потреби клієнтів, а на тому, що спільного в цих потребах. Вона розробляє товар і маркетингову програму, які здадуться привабливими можливо більшій кількості покупців. Вона розраховує на методи масового розповсюдження і масової реклами. Вона прагне переконати покупцiв, що її товар найкращий, або, принаймні, один з найкращих.
Недиференційований маркетинг економічний. Витрати на виго-товлення, підтримку його запасів і транспортування невеликі. Витрати на рекламу при недиференційованому маркетингу також мінімальні. Відсутність необхідності проведення маркетингових досліджень сегментів ринку і відсутність планування розбивки ринку на сегменти веде до зниження витрат на маркетингове дослідження і на управління виробництвом.
Фірма, яка вибрала недиференційований маркетинг, здебільшого створює товар, розрахований на найбільші сегменти ринку. Коли так діють декілька фірм відразу, то у великих сегментах виникає інтенсивна конкуренція, а покупці в менших сегментах отримують менше задоволення. В цьому випадку робота у великих сегментах ринку може стати невигідною, так як там точиться велика конкуренція.
Тут варто згадати наше спільне підприємство ЗАЗ-DАEWOO, вони вирішили стати монополістами на українському ринку легкових автомобілів, як мені здається, використовуючи недиференційований маркетинг, підкріпленний законами, що обмежують ввіз автомобілів іноземних виробників. Вони прагнули при мінімум затрат отримати максимум прибутку. Але все ж таки їхній товар залишився неконкурентноспроможним, ЗАЗ-DАEWOO зупинило своє виробництво.
2.2.2. Диференційований маркетинг

В цьому випадку фірма вирішує охопити декілька сегментів відразу, і розробляє для кожного з них окремі товари. Пропонуючи різні товари, фірма прагне збільшити збут і глибоко проникнути на кожен досліджуваний нею сегмент. Вона розраховує, що укріпивши свої позиції в декількох сегментах ринку їй пощастить ідентифікувати у свідомості споживачів фірму з даною товарною категорією. Більш того, фірма розраховує на ріст повторних покупок, оскільки саме її товар відповідає прагненням споживачів, а не навпаки. Зараз до практики диференці-йованого маркетингу звертається більшість фірм.
2.2.3. Концентрований маркетинг
Багато фірм вбачають і третю маркетингову можливість, особливо привабливу для підприємств з обмеженими ресурсами. Замість концентрації зусиль на невеликій долі великого ринку фірма концентрує їх на великій долі одного або декількох невеликих ринків.
Завдяки концентрованому маркетингу фірма забезпечує собі міцну ринкову позицію в обслуговуваних нею сегментах, оскільки вона краще за інших знає потреби цих сегментів і вже має певну репутацію. Крім того, за рахунок спеціалізації виробництва, розповсюдження і заходів стимулювання збуту фірма досягає економії у всіх сферах своєї діяльності.
Але концентрований маркетинг пов’язаний з підвищеним рівнем ризику. Вибраний сегмент ринку може не справдити покладенні на нього надії. А може статися і так, що у вибраний вами сегмент ринку захоче ввійти конкурент. У зв’язку з цим багато фірм віддають перевагу тому, щоб диверсифікувати свою діяльність, охопивши декілька сегментів ринку.
Комплекс маркетинга фірми
®
Ринок
Недиференційований маркетинг
Варіант 1
Комплекса маркетинга фірми
®
Сегмент ринку 1
Варіант 2
Комплекса маркетинга фірми
®
Сегмент ринку 2
Варіант 3
Комплекса маркетинга фірми
®
Сегмент ринку 3
Диференційований маркетинг
Комплекс
Сегмент ринку 1
Маркетинга
®
Сегмент ринку 2
фірми
Сегмент ринку 3
Концентрований маркетинг
Схема 5. Три варіанти стратегії охоплення ринку.
(Джерело: Котлер Филип, Основы маркетинга: Пер. с англ. — Москва: «Ростингер», 1996. — С.270.).
2.3. Вибір стратегії охоплення ринку.
Сегментацію ринку ми вже проробили, розібралися, які можна використати стратегії охоплення ринку. Нам залишилося тільки вибрати, як само ми хочемо охопити ринок. Але при виборі стратегії охоплення ринку необхідно враховувати багато різних факторів і в залежності від них зробити свій вибір. Найважливіші з таких факторів є:
* Ресурси фірми. При обмеженості ресурсів найбільш раціонально використовувати концентрований маркетинг.
* Ступінь однорідності продукції. Стратегія недиференційованого маркетингу підходить до більш-менш однакових товарів. Для товарів, які можуть відрізнятися один від одного за конструкцією, таких як, наприклад, фотокамери і автомобілі, більш підходять стратегії диференційованого або концентрованого маркетингу.
* Етап життєвого циклу товару. При виході фірми на ринок з новим товаром краще було б пропонувати один варіант новинки. При цьому краще користуватися стратегіями недиференційованого або концентрованого маркетингу.
* Ступінь однорідності ринку. Якщо покупці мають однакові смаки, вони закупають одну і туж кількість товару в один і той самий відрізок часу і однаково реагують на одні і тіж маркетингові стимули, краще використовувати стратегію недиференційованого маркетингу.
* Маркетингові стратегії конкурентів. Якщо конкуренти займаються сегментуванням ринку, застосування стратегії недиференційованого маркетингу може стати загибельним. І навпаки, якщо конкуренти застосовують недиференційований маркетинг, фірма може отримати вигоду, якщо буде використовувати стратегію диференційованого або концентрованого маркетингу [9. с.22-25.].
Отже, ми наочно побачили, що належить до головних проблем при охопленні ринку. Як видно це складний і тривалий процес, потребуючий немало витрат, і залежати він буде зовсім не від бажання підприємця, а від особливостей споживачів та звичайно від обмежених можливостей самого підприємця.
2.4. Закріплення позиції товару на ринку
І залишається останній штрих. Адже для фірми важливо не лише заволодіти певним цільовим сегментом ринку, але й закріпити на ньому позиції свого товару в перспективі. Згодом покупці повинні звикнути до того, що на цьому ринку саме цей товар має переваги перед іншими аналогічними. З погляду маркетингу, закріплення позиції товару — це здійснення таких маркетингових заходів, які превели б до сталої думки покупця про безсумнівні переваги конкретного товару на конкретному ринку. Виділяють 6 підходів до стратегії маркетингу, повязаної із закріпленням позиції товару на ринку:
* позиція специфічних особливостей, властивостей продукту;
* позиція задоволення специфічних потреб, вирі