Реферат - Дії солдата в бою у складі мотострілецького відділення

одить, а в разі значного зараження проходить через неї в індивідуальних засо­бах захисту (мал. 173).
Знання солдатом свого зав­дання, вміння діяти в ході про­сування до переднього краю про­тивника, здатність підтримати стрімку атаку, поєднува­ти вогонь рухом уперед, безстрашно вступати в рукопаш­ний бій — запорука перемоги в наступальному бою.
ДІЇ СОЛДАТА У СКЛАДІ ВІДДІЛЕННЯ В ОБОРОНІ
В обороні кожний солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, вигідні умови місцевості і постійно взаємодіючи із сусідами, може зни­щити велику кількість солдатів противника, а також успішно боротися з його наступаючими танками та іншими бронемашинами.
Мотострілецьке відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні й запасні позиції для вог­невих засобів. На позиції відділення стрільці, кулеметник і гранатометник розташовуються непомітно для противни­ка. Всі підступи до позиції відділення перед фронтом і на флангах перебувають під активним, особливо фланговим вогнем, а загородження і перешкоди — добре видимі і прострілюються. Відділення повинне бути готовим до ма­невру в разі загрози обходу, до ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.
Вогневу позицію БМП (БТР) обладнують у центрі по­зиції відділення, або на його фланзі, або позаду позиції на відстані до 50 м (мал. 174).
Одержавши завдання на оборону, солдат займає зазначену позицію, швидко обладнує її в інженерному відно­шенні, замасковує підручними засобами, при цьому перебуває у постійній готовності до відбиття атаки наземного і повітряного противника. У встановлений час доповідає командирові відділення про готовність до ведення оборонного бою (мал. 175). З початком вогневої підготовки солдат, якщо він не спостерігач, за командою (сигналом) ко­мандира ховається у щілині або в бліндажі, перебуваючи у стані готовності негайно зайняти вогневу позицію. При­значений спостерігачем солдат перебуває на своєму посту, спостерігає за діями противника і доповідає командирові про результати спостереження (мал. 176).
При нанесенні противником ядерного удару солдат піс­ля вибуху вживає заходів щодо свого захисту (мал. 177): якщо перебуває в траншеї, то лягає на її дно долілиць, прикриваючи очі руками; якщо в бойовій машині піхоти,
то зачиняє двері, бійниці, люки, жалюзі, а механік-водій вмикає систему захисту від зброї масового знищення. В ра­зі застосування противником отруйних речовин солдат швидко одягає протигаз (мал. 178).
Якщо противник пішов у атаку, то за сигналом спо­стерігача чи командою командира солдат займає вогневу позицію і готується до бою. Вогонь по атакуючій піхоті
він відкриває за командою командира, коли піхота набли­жається на відстань прицільного вогню. До цього вогонь по противнику ведуть артилерія, танки, БМП, ПТКРС та інші вогневі засоби. У цей час солдат уважно спостерігає за діями противника, доповідає про важливі події коман­дирові й обирає цілі, які він знищуватиме в міру їх набли­ження. Надалі, коли противник наблизиться, солдат веде вогонь самостійно.
Головне завдання кожного солдата — не допустити противника на свої позиції. Якщо все ж він підійде до траншеї, то солдат знищує його вогнем в упор, граната­ми чи в рукопашному бою. Одне з найважливіших зав­дань солдата — це відсікання піхоти противника від танків (мал. 179).
Таким чином, успіх дій відділення в обороні залежить від стійкості, витримки солдата, його вміння використову­вати свою зброю, діяти за штатним розписом, взаємодіяти з рештою особового складу відділення.
ОСНОВНІ ТИПИ ПРОТИПІХОТНИХ
І ПРОТИТАНКОВИХ МІН, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ
Мінно-вибухові загородження становлять основу інже­нерних перешкод і влаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін та окремих мін. Для обладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протитанкові та протипіхотні міни.
Протитанкові міни бувають: протигусеничні і протиднищеві. Вони призначаються для мінування місцевості проти танків, самохідних артилерійських установок, бро­нетранспортерів, транспортних машин.
Протипіхотні міни призначені для знищення живої сили, їх підрозділяють на фугасні та осколкові. Фугасні міни під час вибуху вражають, як правило, одну людину; осколкові можуть уразити кількох чоловік.
Протитанкові міни встановлюють на місцевості вруч­ну та за допомогою мінних загороджувачів і дистанційно, При установці міни вручну необхідно: вигвинтити з міни пробку; перевірити, чи не деформовано кришку міни; від­крутити ковпачок з детонатора і переконатися в наявності гумової прокладки; завести ключем годинниковий меха­нізм вибухового пристрою; закрутити детонатор у міну; по­ставити міну в ямку чи на поверхню ґрунту; перевести ви­буховий пристрій у бойове положення, для чого відкинути
ключем кільце запобіжної чеки, видалити запобіжну чеку з-під кнопки вибухового пристрою і натиснути кнопку; міну замаскувати.
Сучасні протипіхотні фугасні міни («Монета», «Пелю­сток») мають крихітні розміри — 4-6 см2, при товщині не більше 1 см. Вага — від 8 до 11 г. Корпус міни виготовле­но з м'якого пластику або синтетичної тканини, заряд — желеподібна вибухівка малої ваги — до 9 г. Міни цього класу не мають вибухового пристрою, їх розкидають на місцевості за допомогою засобів дистанційної установки. У вихідному положенні вони просякнуті флегматизованими речовинами (фреоном та ін.) і при падінні на землю не ви­бухають. Через кілька хвилин після падіння на землю во­ни стають вибухонебезпечними: при незначному натис­канні або переміщенні вони вибухають. Колір міни — та­кий, як і місцевість. Вони можуть тривалий час перебува­ти у бойовому стані.
Протипіхотні осколкові міни можуть вбити або пора­нити кілька десятків чоловік. Це — найефективніші міни, які при спрацюванні підскакують на висоту 0,8—1,5 м і при вибуху вражають радіусом до 20 м. Наприклад, ос­колкову міну ОЗМ-72 (мал. 180) можна встановлювати вручну або дистанційно.
Таблиця
ХАРАКТЕРИСТИКИ МІН
Показники
Протитанкові міни
Протипіхотні міни
ТМ-62М ТМ-57
МОН-50 ОЗМ-72 ПМН-2
Маса міни, кг
9,5-10
9
2
5
0,4
Маса заряду вибуХових речовин, кг
7,0
6,5
0,7
0,66
0,1
Радіус суцільного
ураження, м
— '
—
—
25
—
Зусилля, необхідне
Для спрацювання, Н
1500
2000
—
—
50
Матеріал корпусу
Метал
Метал
Пластмаса
Чавун
Пластмаса
Вибуховий пристрій
МВ4-62
МВЗ-57
керований
МУВ
Механічний
Найбільш сучасними є протипіхотні міни типу МОН (МОН-50, МОН-100, МОН-200). Це — міни напрямкової дії. Цифра вказує відстань ураження.
Загальну будову протитанкових і протипіхотних мін та послідовність їх встановлення зображено на малюнках. Тактико-технічні характеристики мін наведено у таблиці .