Реферат - АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ

ади. Було прийняте рішення скорити місто. Тир був розташований на острові за півтора кілометри від континенту. Спочатку Але­ксандр хотів від материка до острова спорудити величезну дамбу. Але ця ідея не знайшла підтримки. Александру довело­ся об'єднати фінікійську й кіпрську ескадри. І тільки в такий спосіб йому вдалося розбити тирський флот і розстріляти мі­сто з моря.
За півтора роки Александру пощастило поставити на ко­ліна весь Близький Схід. Тепер цар прагнув піти походом на Єгипет. До задумів Александра входило дати час Дарієві зі­брати армію з усього Внутрішнього Сходу, щоб потім розбити всі армії разом. Дарій постійно звертається до царя то з вимога­ми, то з проханнями повернути його родину. Александр пропо­нує Дарієві прийти до нього як до владики всієї Азії та попро­сити його й лише тоді він поверне Дарієві всю його родину.
У листопаді 332 року до н. е. Александр прибув до Єгип­ту. Єгиптяни дуже добре його прийняли. Жерцями він був оголошений фараоном. Незабаром Александр почав будівни­цтво нового міста — Александрії. Воно стало чудовим творін­ням Александра, згодом названим на його честь. Завдяки йому та його місту єгиптяни одержали можливість спілкуватися з усією Азією, тому що досі вони знаходилися в ізоляції.
Два роки минули з того часу, як Александр зміг перемог­ти досі непереможного Дарія. Той не заспокоївся, і знову за­в'язався бій, уже при Гавгамелах. Зараз військо Дарія перевер­шувало армію Александра практично в п'ять разів. Біля міста війська Александра розташувалися на відпочинок, тоді як сол­дати Дарія всю ніч не стуляли очей. Перси гадали, що Алек­сандр нападе на них уночі або принаймні ранком. Замість цьо­го Александр розгорнув свої війська в південному напрямку. Дарій віддає наказ про негайний наступ. Відразу утворюється розрив фронту, куди, не роздумуючи, уклинилися війська Але­ксандра. Вони прорвалися прямо в центр, до Дарія. І тут Дарій знову, втікає, зіштовхнувшись віч-на-віч з Александром. Цар так і не зміг його наздогнати. Однак після цієї перемоги над Дарієм Александра оголосили царем Азії.
Тепер царя приваблюють центри імперії — Вавилон і, зви­чайно ж, Сузи — центральна резиденція та скарбниця Ахеме-нидів. У Вавилон Александр в'їхав на своїй колісниці як тріум­фатор. У Сузах він провів символічну церемонію: цар сів на трон Ахеменидів. Щоб довести свою могутність, Александру необхідно було знищити останнього з Ахеменидів — Дарія. Цар дуже поспішав, але все одно не встиг: Дарія вбили його ж соратники. Александр, побачивши труп Дарія, накрив його своїм плащем. Це означало ліквідацію вічного протистояння Заходу й Сходу.
Після смерті Дарія Александр здійснив безліч спроб, спря­мованих на пробудження дрімаючих сил Сходу. Цар мріяв про створення могутньої імперії. Чимраз частіше в придворні ритуали проникають елементи Сходу, перевагу Александр від­дає перським. Він одягається в перські шати, уводить в охоро­ну палацу перських воїнів. Хочеться йому ввести й прийнятий у Персії обряд колінопреклоніння перед владикою, що закін­чується поцілунком царського коліна. Однак македоняни й греки, для яких цар був лише «першим серед рівних», не пого­дилися із цим принизливим для них обрядом. І все-таки Алек­сандр справляв незабутнє враження на своїх сучасників, хоча зустрічалися люди, незадоволені його політикою. Наприклад, збереглося свідоцтво про п'ять пажів, які хотіли вбити Алек сандра вві сні. Урятував його тільки тривалий бенкет. А пажі потім проговорилися й були страчені.
ОСТАННІЙ ВІЙСЬКОВИЙ ПОХІД
Александр усіляко прагнув зламати духовний опір маке­донян і греків, який з кожним роком наростав. Він зважується на нові завоювання. Тепер його приваблює Індія. І вже влітку 327 року до н. е. Александр починає похід на Індію. Йому досить швидко вдається завоювати прикордонні провінції й фортецю Аорн. Незабаром він починає готуватися до пере­прави через Інд. Там жила своїм життям «країна чудес». У Північному Пенджабі цар повинен був підкорити трьох вели­ких раджів. Один із них — Пор — не захотів підкорятися Але-ксандру. Пор вчинив так, як не чинив ніхто: він зважився вийти проти супротивника, який не знав поразок, на чолі своєї армії. Порові вдалося закріпитися на березі Гідаспа, щоб не дати Александру переправитися через ріку. Однак цар не зда­вався й зумів під прикриттям тропічного лісу й річкового острова перекинути на інший берег частину своїх військ. Йому зустрілися бойові колісниці й кіннота на чолі із сином Пора. Успішно розгромивши їх, Александр рушив назустріч числен­ному війську Пора. Александру вдалося виграти цю битву.