Реферат - Здоровий спосіб життя

ближнім
оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж
громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим
здоров`я - фізичній, психічній, духовній, соціальній.
Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої
домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин,
наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо
захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного
походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких
забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій,
надзвичайних ситуацій тощо).
Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов
здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг
соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права,
неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних
або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття
захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного
законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття
гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних,
майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання
цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві
справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я.
Освіта. Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти.
Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі
узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про
власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як
це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки
як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим
ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних
положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про
проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти
комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам
здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей
індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.
Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації
почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає
забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної
води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів,
вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів,
спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров`я і
протидіє природному процесу старіння.
Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не
тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і
товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх
споживання.
Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних
екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої
діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання
подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна реституційна діяльність
може забезпечити у майбутньому стабільність планетарної екосистеми з
оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.
Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів,
корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі зважене господарювання
щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних
ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів,
потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така - чим більше
всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади,
організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів
на заходи стосовно здоров`я.
1.2. Визначення здорового способу життя та формування здорового способу життя
молоді
У філософському розумінні спосіб життя - це синтетична характеристика сукупності
типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у
поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери
суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя)
людей та їх духовні цінності11. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з
найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на
здоров‘я окремої особи або на здоров‘я тих чи інших соціальних груп населення.
Поведінка є однією з основних детермінант здоров‘я, ступінь впливу якої значно
перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням M.Lalonde12, вона
разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем
відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров‘я.
Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США (McKeown and
Lowe, 1974) з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров‘я
виявили, що група чинників названих “біхевіоральними” (поведінковими) постійно
випереджувала інші13. Найважчі хвороби у розвинутих країнах у наш час пов‘язані
з індивідуальними звичками, особливо постійними, які у сукупності часто
називають способом життя14.
Звіт ВООЗ про здоров‘я у світі 1995 р.15 підтверджує ці дані і свідчить, що
захворювання та стани, пов`язані із способом життя людини, є причиною 70-80%
смертності у розвинутих країнах і приблизно 40% - в країнах, що розвиваються.
Передбачається, що і в країнах, що розвиваються, ситуація погіршуватиметься.
Кількість захворювань, пов`язаних із способом життя, зростатиме через те, що
мають місце негативні зміни в харчуванні та поведінці середнього класу. Розвиток
цивілізації породжує такі зміни в способі життя, які підвищують ступінь ризику
виникнення так званих “хвороб сучасної цивілізації”, що найбільш розповсюджені в
індустріально розвинутих країнах. Це, зокрема, захворювання серцево-судинної
системи, окремі типи онкологічних захворювань та ожиріння. Багато з них
зумовлені цілою низкою чинників.
Поведінкові чинники можуть бути як сприятливими, так і шкідливими для здоров`я,
що залежить від вибору способу життя конкретною особою. Поведінка людини важлива
для здоров`я, оскільки впливає на нього безпосередньо через спосіб життя або
опосередковано - через економічні чи соціоекономічні умови, які, безперечно, є
основною детермінантою здоров‘я. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні
зусилля з боку самої людини, сім`ї та суспільства16.
Поняття здорового способу життя. З позицій викладеного розуміння феномена
здоров`я людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це
все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все,
що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з
оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту17.
Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я -
фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в
тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів,
мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових
добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку,
рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці
(безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і
умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт,
використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на
підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після
фізичних і психічних навантажень).
Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до
спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес
старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що
стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і
духовного здоров`я.
Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в
багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях.
Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у
світі в цілому, так й в Україні.
Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років,
змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоровўя та формування
здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим
питанням приділяють увагу різні науки – медицина, гігієна, охорона здоровўя,
екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука -
валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню
ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового
способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам
здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді
присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс
валеології - наука про здоровий спосіб життя18.
Наш підхід розглядає формування здорового способу життя молоді як важливу
складову молодіжної та соціальної державної політики. Втім передбачає: по-перше
- вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя та розробку методів оцінки
здоровўя індивіда; по-друге - формування свідомості та культури здорового
способу життя; по-третє - розробку методик навчання молоді здоровому способу
життя; по-четверте - впровадження соціальних програм культивування здорового
способу життя та збереження здоровўя; по-п’яте, - розробку та впровадження
системи скринінгу і моніторингу здорового способу життя молоді.
Ми акцентуємо увагу на формуванні здорового способу життя саме молоді, оскільки
саме у молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки,
накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів,
визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень.
1.3. Досвід вивчення здорового способу життя молоді
Викладене трактування ЗСЖ дозволяє більш широко висвітлили досвід соціологічних
досліджень у близьких сферах. Як зазначалось, один з багатьох дослідницьких
підходів розглядає здоров`я і добробут у контексті якості життя. Але й
визначення поняття та складових якості життя є однією з дискусійних тем наукових
досліджень. Одну з концепцій якості життя розроблено в Центрі здоров`я (Centre
for Health Promotion - CHP) Торонтського університету (Канада) у межах проекту
Міністерства громади та соціальних послуг м.Онтаріо. Концепція грунтувалась на
визначенні “якості життя” в психології, соціології та філософії. Як результат,
побудовано модель якості життя, що складається з девўяти сфер, об’єднаних у три
більш загальні категорії: “стан особи” (фізичний, психологічний та психічний
стани), “оточуюче середовище” (соціальне оточення, екологічне оточення, локальна
громада), “наявна інфраструктура” (можливості власного розвитку, проведення
вільного часу, наявність роботи та можливість працевлаштування). Кожна з цих
складових розглядається як пропозиція певних “можливостей” для індивідів. А
індивід може максимально скористатися такими можливостями заради досягнення
добробуту. Таким чином, якість життя визначається як “ступень задоволеності
індивідом важливими можливостями його життя”.
Зваживши всі аспекти у межах цієї парадигми щодо здорового способу життя, слід
зазначити важливість таких питань:
- чи має індивід знання про здоровий спосіб життя;
- чи існують можливості отримати ці знання;
- чи знає індивід, де отримати необхідні або додаткові знання;
- чи доступні ці джерела для кожного;
- чи достатній рівень його підготовки, щоб скористатися знаннями;
- порівняння свого життя із принципами здорового способу життя;
- самооцінка необхідності змін у своєму житті та усвідомлення цієї необхідності;
- оцінка наявності об`єктивних (що не залежать від індивіда) можливостей для
здорового способу життя;
- оцінка наявних суб`єктивних (що залежать від індивіда) можливостей для
здорового способу життя;
- оцінка спроможності змінити суб’єктивні можливості, що заважає цим змінам, чи
прагне сам індивід до цих змін, які умови необхідні, щоб змінити.
По кожній з трьох зазначених вище категорій моделі якості життя є досить
розроблені індикатори здорового способу життя:
1) задоволеність своїми даними:
· зовнішність;
· тіло;
· успішність або виконання службових обов`язків порівняно з іншими;
· своїм статусом у колективі (виробничий, друзів, однодумців тощо);
· своїм статусом у сім`ї;
· своїм сприйняттям світу.
2 задоволеність соціальним оточенням:
· сприйняття соціальних проблем;
· сім`я;
· сусіди;
· родичі;
· колеги;
· товариші у закладі освіти;
· рівень соціальної напруженості;
· політична ситуація;
· довіра до керівних органів;
· рівень безпеки.
3 задоволеність можливостями:
· рівень зарплатні;
· житло;
· предмети довготривалого користування;
· престижні речі;
· одяг;
· харчування;
· транспорт;
· освіта;
· робота;
· медичне обслуговування;
· культурні запити;
· заняття спортом;
· проведення вільного часу (наявність закладів, їх доступність за цінами);
· спілкування;
· отримання інформації;
· сексуальні стосунки;
· громадська активність.
Такий підхід дозволяє розглядати індивідів у контексті оточення та умов життя,
узагальнювати на рівні однорідних утворень, конкретних населених пунктів чи
мікрорайонів.
Певний досвід вивчення соціального самопочуття населення накопичений і
українською соціологічною наукою. Найбільш грунтовні напрацювання зроблені
протягом останніх років у межах дослідження суспільства, що трансформується.
Аналіз соціального самопочуття людей як їхньої реакції на соціальні зміни
увійшов у практику емпіричних соціологічних досліджень в Україні всупереч
невизначеності теоретичної інтерпретації категорії “соціального самопочуття”.
Найбільш важливим є те, що соціальне самопочуття розглядається як інтегративний
показник, що відбиває головні сфери життєдіяльності людини та емоційну оцінку
людиною соціальної дійсності та власного місця в ній. Серед грунтовних наукових
досліджень слід зазначити роботу Є.І.Головахи та Н.В.Паніної “Інтегрований
індекс соціального самопочуття”19. Перелік емпіричних індикаторів умовно
поділений на 11 сфер соціальної діяльності індивіда, кожна з яких обмежується
рівним числом індикаторів: сфера соціальних відносин; сфера соціальної безпеки;
сфера національних відносин; соціально-політична сфера; професійно-трудова
сфера; інформаційно-культурна сфера; рекреаційно-культурна сфера;
матеріально-побутова сфера (1-й рівень необхідності); матеріально-побутова сфера
(2-й рівень – тобто предмети не першої необхідності); сфера міжособистісних
стосунків; особистісна сфера (якості особи).
Ще одним колективом, який системно вивчає соціальне самопочуття окремих груп
населення, є Український інститут соціальних досліджень (попередня назва –
Український науково-дослідний інститут проблем молоді). Починаючи з 1991 р.
моніторингові дослідження становища молоді постійно включали такі складові, як
соціально-економічне становище, соціально-політичні орієнтації, рівень
соціальної напруженості, ціннісні орієнтації, духовність, громадянська
самосвідомість, моделі поведінки, соціальні безпека та захист,
професійно-трудова діяльність, культурні потреби та рівень їх задоволення, стан
здоров`я, структура харчування, рівень задоволеності різними аспектами свого
життя, життєві плани, сімейно-шлюбні стосунки тощо20.
Враховуючи наведені вище теоретичні підходи, конкретні завдання національного
опитування молоді у межах українсько-канадського проекту “Молодь за