Реферат - Видавнича діяльність перших університетів України (Київ, Харків)”

ли праці І.І.Срезневського, початковий період наукової і педагогічної діяльності якого також зв'язаний з Харківським університетом. У 1833—1838 pp. Срезневський випустив три збірники під назвою “Запорожская старина”, в яких були вміщені матеріали з Історії України, історичні українські пісні і думи, літописні матеріали і замітки Срезневського про побут запорожців. З 1842 Срезневський уперше в Харківському університеті почав читати курс історії і літератури слов’янських народів. У цей час учений пише і друкує багато праць з різних питань слов’янознавства і зокрема “Обозрение главных черт сродства звуков в наречиях словянских” (СПб., 1845), що дістала широке визнання не тільки в Росії, а й в усіх слов’янських країнах. У наступному, 1846 p., Срезневський пише дисертацію “Святилища и освящение языческого богослужения древних славян по свидетельствам современным и предани­ям”, за яку першим у Росії здобув ступінь доктора слов'яноросійської філології.
Найвидатнішим ученим-матеріалістом, що мав значний вплив на розвиток матема­тичних знань у Росії, був професор Харківського університету Т.Ф.Осиповський, тритомним “Курсом математики” якого користувались не тільки в Харківському, а й в інших університетах Росії. Цінним університетським курсом була “Всеобщая химия” Гизе (5 частин, 1813—1817) і цілий ряд праць інших викладачів.
Видатними були праці професора російської історії Г.Успенського, який очолю­вав студентське “вольное общество любителей отечественной словесности”. Це товарист­во видавало щорічні збірники художніх і наукових творів студентів університету. За­слуговують на увагу праці кандидата словесності, одного з перших вітчизняних учених у Харківському університеті Андрія Вербицького, який випускав щороку з 1811 по 1829 р. “Харьковский календарь” (“Подарок на новый год сельским и городским жителям”) і видав кілька підручників з російської граматики, російської і латинської літератур.
Великий інтерес становить художня література, видана Харківським університе­том. За розглядуваний період надруковано близько 120 книг, літературно-художніх збірників і журналів. Серед цих видань—твори класиків нової української літератури— І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, П. П. Гулака-Артемовського, які виступили як художники-новатори, що значно розширили тематику української літе­ратури і виявили прогресивне прагнення до реалістичного відображення народ­ного життя.
Серед цих творів такі шедеври, як “Наталка Полтавка” (1838) і “Москаль-чарівник” (1841) Котляревського, тут же було надруковано його посмертне повне видання в шести частинах “Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переведенная” (1842). Як з художнього, так і з поліграфічного боку, це видання було одним з найкращих се­ред тих, що вийшли з університетської друкарні.
З творів Квітки-Основ'яненка були надруковані “Шельменко — волосний писар” (1831), опера “Сватання” (1836 і 1840), “Ганнуся” (1839), “Шельменко-денщик” (1840), “Малороссийские повести” (1841) та ін. У періодичних виданнях опубліковано бага­то ліричних творів, байок і вперше в українській літературі — балади Гулака-Артемовського.
Серед друкованої продукції — твори багатьох письменників, що брали активну участь у громадському і літературному житті свого часу, зокрема талановитого автора байок А. Нахімова, творчість якого високо оцінив пізніше В. Г. Бєлінський. Багато сатиричних віршів і байок Нахімова було надруковано на сторінках періодичних видань, а в 1815 р. випущено окремим виданням його “Сочинения в стихах и прозе”.
Широкою популярністю користувались у свій час сатиричні твори і байки одного з видавців першого на Україні сатиричного журналу “Харьковский демокрит” В. Масловича. Крім великої кількості сатиричних віршів і байок, опублікованих на сторінках періодичних видань, Маслович видав кілька поетичних збірників, що вийшли з дру­карні Харківського університету: “Басни в стихах” (1811, 1825), “Драматический кан­тат Харьковскому благотворительному обществу” (1814); “Дельф и Дельфира, или увенчанная любовь” (1811); “Баснь на прибытие в мир Асмодея” (1813), “О басне и бас­нописцах” (1816). Йому ж, першому з харківських письменників, належать твори, написані українською мовою (“Пісня сімейству”, “Від'їзд студента на учительство в Олешки”, “Жартівлива пісня” та ін.).
Поетом, ученим і чудовим журналістом був Р. Т. Гонорський. У 1814—1817 pp. Він випустив ряд книжок: “Дух Горация и Тибула”, “Опыт в прозе”, “О подражательной гармонин слова”, підручник французької мови та ін.
Високим поетичним талантом відзначалось багато віршів О.Склабовського, який випустив у 1819 р. свій збірник “Опыт в стихах”. Склабовський був талановитим журналістом і редактором “Украинского журнала” (1823—1825). Серед видань цієї групи — цілий ряд творів Л.Кричевської, П. Іноземцева, І. Петрова й ін.
У 1807 р. в Харкові був надрукований один з перших перекладів “Слова о полку Игореве”, здійснений А. Паліциним шестистопним ямбом в дусі явного наслідування пафосної мови псевдокласичних поем Хераскова і трагедій Озерова, що користувалися в той час великим успіхом.
Із західної літератури друкарня видала кілька збірників, а в 1844 р.— трагедію Шекспіра “Гамлет” у перекладі А. Кронеберга. Друкувались також збірки народно­поетичної творчості, як, наприклад, “Малороссийские пословицы и поговорки” (1834), збірка віршів Амвро–сія Мо­гили (А. Метлинського), “Думки і пісні та ще дещо” (1839), “Словацкие песни” (1832) та ін.
З Харківським університетом зв'язано багато інших видань, зокрема періодичних. За першу половину XIX ст. в Харкові вийшло 12 періодичних видань — газет, журна­лів і збірників: газета “Харьковский еженедельник” (1812), “Харьковский демокрит” (1816), “Украинский вестник” (1816—1819), “Украинский домовод” (1817), “Харьковские известия” (1817—1823), “Украинский журнал” (1823—1825), “Украинский альманах” (1831), “Украинский сборник” (ч. І, Харків, 1838; ч. II, Москва, 1841), “Сніп” (1841), “Молодик” (1843—1844; перші дві книги вийшли в 1843 р. в Харкові, інші дві в 1844 p.— одна в Харкові, а друга в Петербурзі) та “Южный русский сборник” (1848), яким закін­чується харківська періодика першої половини XIX ст.
Періодична преса цього часу відіграла велику роль у розвитку молодої української літератури. Вона давала перші зразки літературної критики, літературо­знавства, бібліографії. Вона збагатила українську літературу малими жанрами, таки­ми, як ліричні вірші, романси, сатиричні і гумористичні поеми, фейлетони, нариси та ін. Незважаючи на свою деяку аморфність, відсутність іноді чіткої ідейно-політичної спрямованості, перші періодичні видання на Україні сприяли дальшому розвитку української культури.
Книгодрукування в Київському університеті
Видатною подією в суспільно-політичному і культурному житті України було відкриття в 1834 р. Київського університе­ту, з яким нерозривно зв'язаний дальший розвиток гражданського книгодрукування. Друкарня при Київському університеті була заснована в 1835 р. на базі похідної друкарні колишнього Головного штабу 1-ої армії. У її складі були три залізні вер­стати, зроблені в Києві на заводах купця Дехтярьова лінійним майстром Лосенком, літографський верстат і російський, французький, грецький, слов'янський та арабський шрифти.
Разом з друкарнею строком на один рік (з листопада 1835 р.) було передано штат друкарських працівників: трьох складальників, двох друкарів, одного батирника і двох палітурників — всього десять чоловік (дев'ять унтер-офіцерів і один рядовий). По закінченні строку частина військовослужбовців була відряджена, а решта залиша­лася до кінця своєї служби. Коли вони пішли у відставку, було найнято складальників з лаврської друкарні.
Перший час ця друкарня виконувала, головним чином, замовлення Тимчасової військової комісії, створеної для закінчення справ Головного штабу 1-ої армії, а також друкувала всілякі звіти про стан учбового округу, університету, ліцею кн. Безбородка, програми і відомості гімназії, бланки і папери різних відомств аж до квитанційних
книг для свічного збору. Робота друкарні була погано налагоджена, часто мінялись адміністратори, до того ж відчувалась гостра нестача друкарського устаткуваяіїя і матеріалів.
У 1838 р. до складу університетської друкарні влилася піарська друкарня з Вітебської гімназії. Дещо розширилась у ці роки і літографія.
На кінець 30-х років значно зміцніла матеріально-технічна база друкарні, і вона вже могла друкувати книги. Щоправда, відсутність друкованої книжкової продукції до кінця 30-х років пояснюється не стільки слабкістю технічної бази друкарні, скільки надто несприятливими обставинами, в яких проходила діяльність самого університету: на підготовку і видання книг не відпускали коштів, цензурні умови були дуже важки­ми. Отже виконання університетських замовлень для друкарні було збитковим, їй краще було брати дрібні, але вигідніші з економічного боку приватні замовлення.
На утримання університету уряд відпускав надто мізерну суму. З асигнувань на дру­карські видатки не вистачало навіть на друкування підручників, не кажучи вже про наукові праці. У 1844 р. тут не було можливості навіть видати університетські наукові записки, які виходили в усіх російських університетах. Важкий матеріальний стан при­мусив університет здати друкарню в оренду. З дозволу міністра народної освіти дру­карню було передано в оренду з 1 квітня 1850 р. строком на 12 років київському книго­продавцю І. Завадському.
За умовою, складеною з Завадським, він дістав звання університетського друка­ря і ставав повним господарем друкарні, виплачуючи щороку 1000 крб. орендної плати на користь університету. Не можна сказати, що контракт повною мірою забезпе­чував наукові потреби університету, та все ж він був вигідний для нього і тому по закін­ченні строку оренди договір був продовжений ще на 12 років і потім у 1874 р.— ще на 10 років.
Таким чином, університетська друкарня у Завадського перебувала 34 роки. До 1874 р. ні університет, ні Завадський, як орендар, не вкладали коштів на поповнення друкарського устаткування і шрифтів. Тому друкарня не завжди могла виконувати наукові замовлення університету, оскільки не було достатньої кількості і потрібного асортименту шрифтів, математичних, хімічних та інших спеціальних знаків. І хоч за контрактом орендар зобов'язувався друкувати книги “чисто, красиво і навіть, в разі потреби, розкішно”, але фактично виконати це було неможливо. З технічного боку видання університету не відзначалися високою якістю поліграфічного виконання, як правило, книги тут друкували на поганому папері.
Видання друкарні Київського університету не зібрані і точних статистичних відо­мостей про них немає. З 1834 по 1862 р. тут було надруковано понад 250 книг.
Щоправда, за відомостями М. Ф. Владимирського-Буданова, за названий період в університетській друкарні вийшло в світ всього близько 200 назв, з них — до 100 книг і статей було надруковано в період з 1834 по 1855 р. і трохи більше 100 в період з 1855 по 1862 р. Але ці відомості не точні. Точніші відомості дає В. С. Ікон-ников; за цей період .,1839—1849 pp.) він налічує 138 назв.
Що ж до питання про зміст продукції друкарні Київського університету, то слід зазначити, що, крім офіційних паперів, тобто всіляких відомостей, звітів про діяль­ність університету, гімназій, учбового округу, основну частину становили підручники і учбові посібники як для університету, так і для середніх шкіл.
З університетських курсів привертає до себе увагу цілий ряд праць викладачів Київського університету, таких, як “История русской словесности” М. 0. Максимо­вича (1839), “Опыт психологии” О.М.Новицького (1840) і його ж “Руководство к ло­гике” (1841), що неодноразово перевидавалося, “Курс анатомии человеческого тела” О.П.Вальтера (1851—1853), за який Петербурзька медико-хірургічна академія нагородила автора спеціальною премією, і цілий ряд праць інших викладачів, зокрема першого професора і декана медичного факультету, учня і послідовника М.І.Пирого­ва — В.О.Караваєва, першого директора ботанічного саду Р.Е.Траутфеттера, М.Д.Іванишева, К.Ф.Кесслера, К.М.Феофілактова та ін.
Незважаючи на дуже несприятливі умови для розвитку наукової діяльності в пер­шій половині XIX ст., Київський університет зробив великий вклад у вивчення істо­рії, етнографії, природних і географічних умов України.
З відкриттям університету значно розширилось вивчення історії і археології як Києва, так і України взагалі. Значну роль у цьому відіграла “Временная комиссия для разбора древних актов”, створена в Києві в 1843р. при київському генерал-губернаторі. До її складу входили професори університету М.О.Максимович, М.Д.Іванишев, В.Ф.Домбровський, О.І.Ставровський та ін.
Вже в 40-х і 50-х роках Археографічна комісія зібрала і опублікувала ряд важли­вих історичних документів. В 1847—1859 pp. вона видала чотири томи “Памятников” з історії України XVI—XVIII ст., три томи “Летописи” С.Величка, “Летопись” Г.Грабянки і два томи “Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни”.
Ці видання з поліграфічно-художнього боку були виконані дуже досконало. Вида­вались вони в друкарнях університету і Вальнера. На особливу увагу заслуговує пер­ший том “Памятников, изданных временною комиссиею для разбора древних актов”, надрукований в університетській друкарні (1845). Це було одним з найрозкішніших видань цієї друкарні. Історичні документи в ньому друкувались кирилицею, а комен­тар до них російським гражданським шрифтом. В томі багато ілюстративного матері­алу, майстерно виконаного в літографії Вальнера. Відкривається він заголовним аркушем, на якому зображені багатоколірні фрески арки Софійського собрру.
Дуже цікавими є також два види Києва з зображенням військових баталій на су­ші та на Дніпрі. Кожний розділ завершується тематичною кінцівкою з зображенням пам'яток матеріальної культури — руїн Золотих воріт, змальованих в 1651 p., старо­винних монет, тощо. Дуже привабливе і зовнішнє оформлення цього видання — сап'янова палітурка з золотим тисненням та золотим обрізом.
Те ж слід сказати і про видання “Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского”, два томи якого вийшли в 1849 р. в друкарні Вальнера. Це книга великого формату, текст в ній розташовано в дві колонки на сторінці з великою кількістю кінцівок, знімків з рукописних книг і літографованого зображення старовинної церкви в селі Вербівки.
Активну участь у роботі Археографічної комісії брав у 1845—1846 pp. Т. Г. Шев­ченко як художник і записувач народних пісень, казок, легенд у південних губерніях Росії (Полтавській, Чернігівській, Київській, Волинській і Подільській).
Разом з професором М.Д.Іванишевим Шевченко брав участь у розкопках курга­ну Переп'ят у Васильківському повіті Київської губернії. Результати цих розкопок були опубліковані в книзі “Древности, изданные временною комиссиею для разбора лревних актов”, яка вийшла в 1846 р. тиражем 600 примірників. Надрукована вона була дуже швидко з технічного боку досить досконало. В книзі багато майстерно виконаних малюнків. Текст надруковано двома мовами — російською і французькою.
Як довів П. М. Попов, у 1846 р. було не одне, а два видання “Древностей”. Перше — з дозволом петербурзького цензора від 13 лютого 1846 р. і друге – з під­писом київського цензора від 15 травня 1846 р. Відрізняються ці видання також оздобами, набором і ілюстраціями. Малюнки обох видань виконані в Києві в літо­графії Вальнера. Проте київське видання оформлено більш розкішно.
У 1851—1864 pp. при Київському університеті працювала “Комиссия для описа­ння губерний Киевского учебного округа”. Комісія випустила 4 томи своїх праць. Перші три томи вийшли в 1851—1854 pp., а останній — в 1861 р. Більшість праць, написаних членами комісії, була присвячена вивченню флори, фауни, мінералогії, геології і статистики України. Видано їх тиражем 850 примірників, з яких 450 розси­лали різним установам і особам, а 400 надійшло в продаж.
Значний вклад у вивчення рослинності України зробили професори ботаніки О.С.Рогович, В.Г.Бессер і особливо P.E.Траутфеттер, шеститомна “Русская флора” (1844—1845) якого була важливим надбанням науки. Для вивчення фауни України чимало зробив видатний російський зоолог К.Ф.Кесслер, який багато ро­ків працював у Київському університеті і написав цілий ряд праць, що залишили по­мітний слід в науці: “Руководство для определения птиц” (1847), “Русская орнитоло­гия” (1847), “Птицы воробьиные” (1851), “Птицы голенастые и водяные” (1852) та ін.
Визначним внеском у розвиток науки були також праці пр