Реферат - Видавнича діяльність перших університетів України (Київ, Харків)”

Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет України “КПІ”
Реферат на тему
“Видавнича діяльність перших університетів України (Київ, Харків)”
Роботу виконав
студент І крусу ФЕА, гр. ЕП-12
Зібаров Володимир Віталійович.
Роботу перевірив:
Київ-2001
Книгодрукування в Харківському університеті
Новий етап у розвитку гражданського книгодрукування на Україні настає на початку XIX ст., коли з дальшим посиленням капіталістичних відносин відбувається більш інтенсивний процес формування буржуа­зії і розвиток української національної культури.
Одночасно з підготовкою до відкриття університету почалась робота по організа­ції університетської друкарні. Ще в 1804 p., з ініціативи одного із засновників універ­ситету, В. Н. Каразіна, у Петербурзі було придбано друкарське устаткування. У то­му ж 1804 р. для створення друкарні і словолитні прибули з Петербурга друкар Гек і словолитник Дрегер. Відразу ж була побудована словолитна піч і розпочато відливання шрифтів. Крім того, у ці ж роки університет дав велике замовлення лейпцігській фірмі Брейткопфа і Гертеля, яка протягом 1806—1809 pp. доставила 445 матриць, 4 словолитні форми і 240 пудів різних шрифтів (російського, грецького, латинського, німецького і єврейського) з лінійками, цифрами, математичними і календарними знаками.
Друкарня систематично поповнювалась потрібним устаткуванням і матеріалами як шляхом купівлі, так і виготовлення їх на місці. В 40-х роках у ній вже налічувалось 6 друкарських верстатів і до 450 пудів різних шрифтів. Слід зауважити, що з першого року відкриття друкарні досить інтенсивно працювала словолитня.
Отже, з самого початку свого існування друкарня Харківського університету була добре оснащена, мала сучасне устаткування і достатню кількість шрифтів. Вживались також відповідні заходи для укомплектування і залучення до роботи в друкарні високо-кваліфікованих фахівців. У 1805 р. з Москви приїхали складальник, тередорник і ба-тирник. Складальник за договором повинен був підготувати двох учнів, яких йому і дали з “казеннокоштних” вихованців Слобідськоукраїнської гімназії.
У 1805 р. друкарня Харківського університету вже приступила до роботи. Спочат­ку друкували офіційні папери, всілякі повідомлення, форми, відомості, дрібні об'яви приватних осіб тощо. 20 вересня почали друкувати і першу книгу “Опыт риторики” рек­тора університету І. С. Рижського.
У тому ж 1805 р. вийшла ще одна невелика брошура П. М. Шумлянського “Мысли о способах против пожаров”. З наступного 1806 р. друкована продукція різко зростає.
За перші п'ятдесят років роботи друкарні було випущено 646 книг, це становило в середньому приблизно 13 назв на рік. Однак не завжди друкарня працювала з одна­ковою інтенсивністю. Найуспішніше вона працювала в перше десятиліття свого існування — з 1805 по 1814 p., коли було випущено 207 книг, тобто понад 20 назв на рік. Це була епоха “ліберальних” реформ Олександра І, коли, зокрема, цензурний ста­тут 1804 р. надавав право цензурування університетам і створив, такий чином, най­сприятливіші умови для розвитку видавничої справи в країні, особливо в провінції. Але в дальші роки спостерігається спад друкованої продукції. У другому десятилітті було видано 159 книг, а в третьому всього 82, що становить відповідно 16 і 8 назв на рік, тобто майже вдвічі менше, ніж у першому десятилітті. Такий різкий спад друкованої про­дукції пояснюється діями сил реакції, яка особливо посилилась після розгрому повстан­ня декабристів.
Після 1825 р. кількість видаваних книг різко зменшується. Якщо в 1826 p., ще ніби за інерцією, було випущено 9 книг, то вже в 1827 р. — всього 2, у 1828 р. — 4, у 1834 p.— 5. Цензурний статут 1804 р. до цього часу втратив свою силу. З 1819 р. діяли “Временные правила”, які, “сообразуясь с опасным движением умов в Европе”, букваль­но тероризували пресу. Права цензурування університети були позбавлені. Це право було передано цензурним комітетам, створеним у Москві, Петербурзі, Ризі і Вільнюсі.
У 1826 р. був затверджений новий цензурний статут, який О.С.Пушкін назвав “чавунним”. 230 параграфів цього статуту відкривали Широкий простір для казуїстики і свавілля цензорів. Кожному, починаючи від автора, власника друкарні, видавця і навіть друкаря, кого підозрювали в порушенні статуту, загрожувала жорстока роз­права. Не в кращому становищі опинились і самі цензори, які при найменшому сумніві повинні були забороняти і не допускати до видання книг. Але в особливо тяжкому стані опинилася провінціальна і неросійська преса, бо в спеціальних параграфах забороняло­ся друкувати книги, в яких “нарушаются правила и чистота русского языка”. Це негативно вплинуло на справи друкарні Харківського університету, бо українська мова розглядалася тільки як діалект російської мови.
Трохи вирівнюється і, можна сказати, стабілізується діяльність друкарні Харківського університету в кінці 30-х — у першій половині 40-х років, точніше — до 1847 p. Однак з 1848 р., в зв'язку з революційними подіями на Заході, в Росії починаєть­ся період жорстокого цензурного терору, який тривав до 1855 р. і дуже негативно впли­нув на стан видавничої справи в країні.
Тільки з 1856 р. спостерігається значне збільшення друкованої продукції, що було пов'язано з громадсько-політичним піднесенням у країні в передреформені роки.
Розглядаючи продукцію друкарні Харківського університету першої половини XIX ст. за змістом, слід зауважити, що на першому місці стоїть наукова і учбова літе­ратура. Вона становить майже одну третину всієї друкованої продукції друкарні — близько 200 назв. Серед них — велика кількість підручників і учбових посібників, що були в загальному користуванні в початкових і середніх школах Харківського учбового округу, який охоплював Лівобережну Україну, Дон, Крим і Кавказ.
Друкарня обслуговувала також навчальні і наукові потреби університету — друку­вала підручники, курси лекцій, посібники і порадники для студентів, огляд предметів і публічних лекцій, студентські праці і переклади, щорічні звіти про діяльність універ­ситету, двічі на рік друкувала промови, що виголошувались на річних (17 січня) і урочистих (ЗО серпня) зборах університету, та цілий ряд інших наукових видань, ба­гато з яких було зв'язано з вивченням місцевого краю, його історії, етнографії та ін. Окремі підручники і учбові посібники являли собою солідні університетські курси, якими користвалися не тільки в Харківському, а й в інших університетах країни. До таких видань належить ряд праць І. С. Рижського, зокрема його “Опыт риторики” (СПб., 1796, Х., 1805, М., 1811, X., 1822), “Введение в круг словесности” (1806) та ін. У Харківському університеті Рижський уперше в російських університетах почав читати курс Історії російської літератури. У викладі курсу він керувався власними друкованими посібниками, використовуючи праці вітчизняних учених і насамперед М.Ломо­носова. Його “опыт риторики” був визнаний найкращим виданням російською мовою і рекомендований як учбовий посібник.
Рижського неодноразово залучали до упорядкування підручників. За дорученням Академії наук він уклав “Логику” і “Науку стихотворства” (М., 1811), про яку спеціаль­на комісія писала: “Сие сочинение по многим причинам заслуживает должную похва­лу и упражняющимся в стихотворстве принесет великую пользу. Оно подает полное понятие о поэзии вообще и содержит весьма достаточные правила для всех родов стихо­творений”. Далі говориться, що “господин сочинитель тем более имеет право на при­знательность, что тдковой книги на языке нашем по сие время недоставало”.
Але особливо Широкою популярністю користувалась книга Рижського “Введение в круг словесности”. Вона була першим посібником з вітчизняного мовознавства і мабуть, чи не вперше в світовій лінгвістиці в ній подані в науковій системі найважливі­ші питання мовознавства, такі, як поняття про мову, її походження, розвиток, струк­турний і граматичний склад, роль у суспільному житті тощо. Мову Рижський розгля­дає як категорію історичну, нерозривно зв'язану з історією самого народу. Він уперше висунув проблему історичного вивчення мови, що згодом блискуче було розвинуто в працях видатних лінгвістів — О.X.Востокова, Ф.І.Буслаєва, О.О.Потебні, О.О.Шахматова.
Зокрема, визначними бу