Реферат - ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ МІСЬКОГО ТА СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИКИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТКафедра розміщенняпродуктивних силОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ МІСЬКОГО ТА СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИКурсова робота порозміщенню продуктивнихсилстудента 1 курсуспеціальності 0103група 4Качкарди Юрія МиколайовичаНауковий керівникКраєвий О.Д.Київ 1998 План :1.Вступ ..................................................................................................12.Умови та чинники динаміки та розміщення міського та сільськогою населення України.......................................................2-53.Особливості сучасного розміщення міського та сільського населення України та їх територіальні відмінності.........................5-194.Вплив розміщення міського і сільського населення на територіальну організацію продуктивних сил України................19-215.Проблеми та перспективи розвитку та розміщення міського та сільського населення України в умовах розвитку ринковоїекономіки.........................................................................................21-25Література.........................................................................................26 1.ВступТрансформація суспільно-демографічної системи в Україні,особливо в період здобуття нею державної незалежності і самостійного управління соціально-економічним та екологічним розвитком,вимагає всебічного аналізу та розробки глибоких наукових засад вдосконалення соціальної та демографічної політики загальнодержавного та регіонального розвитку. На таких наукових засадах мають будуватися підходи до конкретних перетворень, розроблятися прогнози і формутватися політика реформування суспільства на ближню та дальню перспективу.Останніми роками загальна економічна криза в усіх регіонах України призвела до повсюдного різкого погіршення демографічної ситуації.Крім суто економічних та екологічних чинників, причинами погіршення демографічної ситуації є безсистемний підхід до керування адміністративними територіями та регіонами; відсутність методології прогнозування та стратегічного керування майбутньою поведінкою організаційних систем регіонів; невизначеність параметрів, через які система втрачає контроль над своїм внутрішнім і зовнішнім середовищами, що призводить до її розпаду; невідповідність функцій, що їх виконують територіальні органи керування, дійсному їх призначенню у системі тощо.Територія як соціальна, економічна, демографічна та екологічна система не розглядається як цілісність зі своїми загально- та внутрішньосистемними завданнями, потребами й інтересами. Відсутні відповідні служби, не залучаються до цієї справи спеціалісти належного профілю.Все це призводить до погіршення і без того складної демографічної ситуації в кожному регіоні та в країні в цілому.В своїй роботі я намагався дати якісну характеристику сільському та міському розселенню населення, розглянути проблеми з якими воно стикається і спробувати знайти їм вирішення. 2.Умови та чинники динаміки та розміщення міського та сільського населення УкраїниРегіональні особливості демографічної ситуації формуються під дію зовнішніх та внутрішніх для даної країни чинників, у тому числі й природних умов, базового генофонду, правових, моральних та релігійних норм, адміністративно-регулятивних актів, екологічних умов проживання тощо.Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні,клімату,гідографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.). Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення. Розселення, як відомо, оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей,в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій,призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьмому населенні України та її областей (табл. 1).Дія цих чинників у конкретних регіонах має свої особливості і загальний стан демопроцесів утворює мозаїчну картину як у кількісному так і в якісному плані. Дослідження цієї картини дасть змогу визначити, за рахунок яких регіонів і в якому напрямку розгортаються процеси відтворення населення. До того ж демоситуація в окремих регіонах може стати базою, на якій ґрунтуватимуться моделі майбутнього стійкого відтворення народу України в цілому та певних регіонів зокрема,формування демонолітики держави. На території України чітко виділяється дія трьох чинників,що впливають на розміщення населення, в тому числі міського.Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. Так, міське населення з 1913 до 1994 р. зросло у 5,2 раза, а сільське зменшилося в 1,7 раза. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Між цими двома видами поселень є істотна відмінність. Містом,в Україні,вважають населений пункт,який виконує промислові, транспортні, культурно- торгові та адміністративні функції, а населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста поділяють на економічні (промислові, транспортні,торгово-розподільні) та неекономічні (адміністративні, рекреаційні та ін.)Соціально-економічний розвиток суспільства, індустріалізація,зміни в структурі праці зумовлюють зростаючу концентрацію населення в містах. За 1940-1991 роки, наприклад, кількість міських жителів України зросла з 14,0 до 35,1 млн чол., тоді як кількість сільського населення скоротилася з 27,0 до 16,8 млн чол. (при збільшенні чисельності всього населення з 41,3 до 51, 9, або на 10, 6 млн чол.). Значно зменшилася Таблиця 1Кількість міських і сільських жителів по областях на 1 січня 1991 року(Народне господарство Української РСР у 1990 році.С22.) Області Чисельність населення, тис.чол. міського сільського Процент міського населенняУкраїна35085,216852,268Вінницька871,11043,346Волинська539,8529,250Дніпропетров.3266,7642,084Донецька4836,0510,790Житомирська817,8692,954Закарпатська529,3736,642Запорізька1602,6497,076Івано-Франків.616,8826,143Київська(без Києва)1069,8876,655м.Київ2643,4100Кіровоградська758,2487,161Крим1763,5786,369Луганська2487,1384,087Львівська1660,51103,960Миколаївська889,6452,866Одеська1746,0889,366Полтавська1005,1751,857Рівненська546,9629,946Сумська902,4527,863Тернопільська494,1681,042Харківська2524,6670,279Херсонська778,2480,562Хмельницька745,2775,448Черкаська817,0713,953Чернівецька398,8539,842Чернігівська774,7631,155питома вага міських жителів - за наведені роки відповідно з 66 до 32% і з 34 до 68% (збільшення частки міських і зменшення частки сільських жителів становило по 34%). Наявні, також поселення, чисельність жителів яких або зменшується або зростає дуже повільно. Цей процес особливо посилився в останні роки у зв'язку з помітним скороченням зайнятості. Це насамперед міста і селища міського типу в Донбасі, що вичерпали (або вичерпують) можливості свого економічного зростання, а також міські поселення причорнобильської зони. До міст, чисельність населення яких скорочувалася, відноситься, зокрема, Торез (за 1970-1991 роки зменшилося з 90 до 88 тис.), зменшується Макіївка (на 1 тис.),Слов'янськ (1З тис.), Костянтинівна (3 тис.), а також Горлівка(1 тис.), Брянка (6 тис.), Артемівськ Донецької обл. (9 тис.), Стаханов(11 тис.) та деякі інші.Останнім часом сповільнили свій ріст не лише міста Донбасу,а й інших регіонів. Серед них - Бердичів, Білгород-Дністровський, Бориспіль, Дзержинськ, Дрогобич, Дружівка, Ізюм, Іллічівськ,Калуш, Лубни, Марганець, Ніжин,Нововолинськ,Новомосковськ(Дні