Реферат - Аудит пасивів підприємства

зменшується внаслідок виходу учасника, випуску чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшен­ня номінальної вартості акцій або з інших причин. Тому здійснюючи аудит статутного капіталу, слід перевірити наявність і обґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документах підприємства.
Завершальним етапом аудиту є узагальнення виявлених відхи­лень в обліку статутного капіталу порівняно з чинними норматив­ними положеннями і обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.
Відтак аудитор перевіряє забезпечення майбутніх витрат і платежів (рахунок 47) за такими субрахунками:
471 "Забезпечення виплат відпусток"
472 "Додаткове пенсійне забезпечення"
473 "Забезпечення гарантійних зобов'язань"
474 "Забезпечення інших витрат і платежів".
Аудитору слід врахувати, що за кредитом рахунка 47 "Забезпе­чення майбутніх витрат і платежів" відображається нарахування забезпечень, за дебетом — їх використання.
Зокрема, сума забезпечення виплат відпусток визначається щомі­сячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівни­кам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечен­ня обов'язкових відрахувань (зборів) на обов'язкове державне пен­сійне страхування, соціальне страхування.
Здійснюючи аудиторську перевірку операцій, пов'язаних зі ство­ренням резервів грошових коштів, слід з'ясувати законність ство­рення резервів, тобто встановити, які резерви створені на підприємстві й чи передбачено це статутом, іншими установчими документами.
Відтак аудитор перевіряє правильність встановлених нормативів відрахувань у резерви і величини самих резервів, достовірність да­них інвентаризації резервів майбутніх витрат і платежів. Зайві на­раховані суми сторнуються, а недонараховані донараховуються.
Обґрунтованість включення резервованих сум на рахунки ви­робничих витрат встановлюють на підставі записів із дебетом ра­хунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адмі­ністративні витрати" і кредиту рахунка 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".
2. Аудит довгострокових позик і векселів
П(С)БО 11 "Зобов'язання" визначає порядок формування та відоб­раження у звітності інформації про зобов'язання. Цим стандартом усі зобов'язання класифікуються на довгострокові, поточні, забезпе­чення та непередбачені зобов'язання.
Аудитор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні взає­мовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати кредит, а позичальник — використати, сплатити борг і повернути його.
Під час аудиту довгострокових позик і векселів аудитор керуєть­ся П(С)БО 11 "Зобов'язання". Аудитору слід врахувати, що до довго­строкових зобов'язань належать:
• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов'язання;
• відстрочені податкові зобов'язання;
• інші довгострокові зобов'язання.
Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає пога­шенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як довгострокове, якщо первісний термін погашення був більшим ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.
Зобов'язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:
• позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника;
• не очікується виникнення подальших порушень кредитної уго­ди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Аудитор з'ясовує, чи довгострокові зобов'язання, на які нарахову­ються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вар­тістю, яка залежить від умов та виду зобов'язання.
За кредитом рахунка 50 "Довгострокові позики" відображаються суми одержаних позик, за дебетом — їх погашення.
Аудитор з'ясовує, чи дотримано умов кредитної угоди:
• чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;
• чи своєчасно погашаються отримані позики.
Під час перевірки зобов'язань за векселями слід встановити, чи дотримано чітко встановленої форми векселя, оскільки інакше остан­ній втрачає вексельну силу. Тобто, якщо у векселі немає якого-небудь з обов'язкових реквізитів (найменування, строк платежу, місце здійснення платежу, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений, дата і місце складання векселя, підпис працівника, який видає вексель), аудитор з'ясовує причину і винних осіб, оскільки від­сутність хоч б одного з реквізитів робить вексель недійсним.
Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення обліку і використання одержаних векселів слід з'ясувати своєчасність роз­рахунків за відвантажені товари чи надані послуги і правильність кореспонденції рахунків при цьому. Аудитору слід також врахува­ти, що погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображається на дебеті рахунка 51 "Довгострокові векселі видані" і кредиті рахунків 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".
Оперативний контроль за виплатами з одержаних і виданих век­селів ведеться за допомогою картотеки, впорядкованої за строками погашення заборгованості.
3. Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик
Облік розрахунків ведеться на рахунку 60 "Короткострокові по­зики" у національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних кредитів, за дебетом — погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).
Кредитний договір укладають установа банку і підприємство; у ньому передбачається об'єкт кредитування, умови одержання і сплати позик, процентні ставки плати у кредит, строки, на які вида­ються позики. Тепер широко використовується комерційне кредиту­вання, коли здійснюється реалізація товарів за умови розстрочки платежу.
Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контро­лює дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок влас­них оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора — перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своє­часність погашення їх.
Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з'ясовує, якими видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування, оформлення позик та їх погашен­ня аудитор керується Інструкцією № 3 про відкриття банками ра­хунків у національній і іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 № 121.
Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) — під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо.
За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку ауди­тор встановлює, чи використовувалася позика за цільовим призна­ченням. Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечен­ня виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби, під нор­мативні запаси матеріальних цінностей. Особливій перевірці під­лягають факти виникнення простроченої заборгованості, при цьому встановлюють причини, суму збитків від сплати процентів за підви­щеною ставкою, перевіряють ефективність заходів щодо погашення прострочених позик, з оздоровлення фінансового стану підприємства.
Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов'язань, затоварювання тощо. Перевірку кредитних операцій здійснюють паралельно з аналізом виконання плану това­рообороту і стану товарних запасів.
Типовими порушеннями є включення до забезпечення безтовар­них рахунків при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі некредитованих товарно-матеріальних цінностей, неточні відомості про склад товарних запасів сезонного нагромадження.
Якщо підприємство одержало позику під товари сезонного збері­гання, доцільно звірити суму фактичних залишків товарів сезонного зберігання з даними, поданими у банк.
4. Аудит розрахунків з постачальниками ' і підрядниками
На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядника­ми" ведеться облік розрахунків із постачальниками та підрядника­ми за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і на­дані послуги. За кредитом цього рахунку відображається заборго­ваність за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом — її погашення.
Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником за кож­ним документом (рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів необхідно зробити запис: дебет рахунка 20 "Виробничі запаси", 28 "Товари", кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".
Однак, коли на підставі виписки банку відбувається списання грошей для розрахунку з постачальником, то робиться запис: де­бет 63, кредит 31 "Рахунки в банках". Аудитор перевіряє правильність і своєчасність виконання договірних зобов'язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи чи надані послуги. Аудит почи­нають з аналізу результатів інвентаризації кредиторської забор­гованості за відповідними звітними періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами, відо­браженими у Головній книзі та балансі за рахунком 63 "Розрахун­ки з постачальниками і підрядниками". Звірянню підлягають залиш­ки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відоб­ражені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в поперед­ньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської заборгованості.
Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аудитору змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтова­ність створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з балансу. Для перевірки достовірності первинних доку­ментів, за якими здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у відповідні підприємства про стан розрахунків. До­цільно відбирати рахунки, за якими проводилися сторнувальні за­писи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.
Кожна сума дебіторської і кредиторської заборгованості на ок­ремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Забор­гованість, не сплачена в установлений строк, — це заборгованість зі строком сплати, що минув, яка має бути погашена. Тому необхідно з'ясувати причини її непогашення у визначені терміни.
Позовна давність вираховується з моменту виникнення права на пред'явлення (подання) позову. З цього приводу слід перевірити, чи подавалися листи — нагадування про необхідність погашення боргу, чи виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі підприємства для подання позову.
Під час аудиту розрахунків із постачальниками необхідно вста­новити наявність договорів поставки товарів, перевірити доцільність придбання, дотримання встановлених договором розрахунків. Щоб встановити повноту оприбуткування матеріальних цінностей, слід зіставити дані про їх кількість і вартість за платіжними документами (платіжним дорученням і вимогами-дорученнями) з даними докумен­тів на їх оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транс­портних накладних) і показниками аналітичного обліку розрахунків з постачальниками (реєстрів операцій за рахунками з постачальни­ками), книгами, картками складського обліку, звітами руху товарів. Звертається увага на правильність застосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти виявляють зіставленням цін, вка­заних у рахунках постачальників, з цінами, вказаними в договорах.
Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановлюють:
• чи включено об'єкти, що будуються, до титульного списку;
• чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;
• чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об'єкти; » чи укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків
(за об'єкт у цілому чи за етапи робіт);
• правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів виконаних робіт;
• достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про виконані роботи.
Якщо буде виявлено факти завищення обсягів виконаних робіт, неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат, непе­редбачених кошторисом, необхідно провести контрольний обмір вико­наних обсягів будівельно-монтажних робіт.
5. Аудит розрахунків за податками і платежами
Одним із важливих чинників розв'язання економічної кризи в суспільстві є удосконалення системи оподаткування. Завдання аудитора — перевірити правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу. До основних нетоварних розрахункових операцій належать розрахунки з бюджетом (із фінансовими органами) за податки з обороту (акцизний збір, ПДВ тощо), з прибутків, з доходу пра­цівників та ін. Облік розрахунків з бюджетом відображають на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами", у кредит якого запи­сують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в дебет — внесені платежі.
Аудитор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розра­хунків з бюджетом.
Зокрема, внески з прибутку до бюджету відображають щомісяця таким записом: дебет рахунка 98 "Податки на прибуток", кредит рахунка 641 "Розрахунки за податками".
Сума ПДВ, що підлягає внесенню до бюджету, оформляється запи­сом: дебет рахунка 70 "Доходи від реалізації", кредит рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами".
На суму податків, утриманих із заробітної плати робітників і служ­бовців, роблять запис: дебет рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці", кредит рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами". Слід мати на увазі, що у балансі сальдо за рахунком 64 "Розрахунки за податками і платежами" показують в активі дебіторську, у пасиві — кредиторську заборгованість.
На рахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ве­деться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), що справляються відповідно до чинного законодавства.
У процесі аудиту вивчають акти перевірок, проведених держав­ною податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того, з'ясовують причини прострочення платежів, за чий раху­нок віднесена пеня, яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчас­не перерахування коштів.
Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є: довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки банків і додані до них документи про перераху­вання належних сум у бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами", регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності.
Під час аудиторської перевірки слід уточнити правильність ви­ведення оборотів і сальдо за кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівнюють із залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком 64 "Розрахунки за податками і платежами" чи іншими рахунками. Якщо виявлено неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і з'ясувати, чи підприємство заплатило штрафи, пеню податковим ад­міністраціям за неправильне визначення розміру платежу або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи, винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет.
Під час аудиторської перевірки правильності вирахування і спла­ти окремих видів податків керуються законодавчими актами про оподаткування прибутку підприємств, про прибутковий податок з гро­мадян, про податок на додану вартість, про акцизний збір тощо.
Особлива увага приділяється правильності розрахунків з податків. Аудитор повинен у необхідних випадках надати бухгалтерові допо­могу, щоб правильно зробити такий розрахунок, порекомендувати йому внести зміни у баланс підприємства.
Основним джерелом надходження коштів до бюджету є податок з прибутку підприємств відп