Реферат - Аудит як форма контролю, його об'єкти і метод

країнах світу нормативи відрізняються за змістом і формою. КМАП вивчає їх, узагальнює і випускає нормативи з таким розрахунком, що вони будуть прийняті міжнародним спів­товариством.Під час аудиту фінансової інформації або при виконанні супутніх робіт аудитор повинен дотримуватися міжнародних норм етики, прийнятих МФБ.У розділі МНА "Відповідальність за фінансові звіти" зазначаєть­ся, що хоч аудитор подає своє судження про фінансові звіти, проте конкретна відповідальність за їхню якість лежить на управлінсько­му апараті об'єкта. Ця відповідальність передбачає точність або адек­ватність облікових проводок, внутрішнього контролю тощо.Під час проведення аудиту слід дотримуватись основних правил етики професійних аудиторів, встановлених МФБ. Аудитор повинен бути прямолінійним і чесним, об'єктивним і не піддаватися тиску з боку будь-кого, тобто бути повністю незалежним, зберігати конфі­денційність інформації, мати необхідний рівень компетентності, знань, досвіду. Аудиторові слід утримуватися від роботи, якщо він сумні­вається в достатньому рівні своєї компетентності.Під стандартами аудиту розуміють основні принципи, яких слід дотримуватися під час аудиторських перевірок. Це допомагає ауди­торам у виконанні їхніх обов'язків. Аудиторськими стандартами передбачені вимоги до висновків, у яких мають відображатися такі професійні якості, як незалежність і компетентність.У загальних стандартах, наприклад, зазначається, що перевірку здійснює особа, яка володіє професійними здібностями, має відповідну технічну підготовку, дотримується конфіденційності, виявляє фахову старанність і наполегливість. Крім того, стандартами обумовлено, що аудиторська діяльність має бути ретельно спланована. При цьому аудитор зобов'язаний вивчити стан внутрішньогосподарського кон­тролю (внутрішнього аудиту), що допоможе краще спланувати про­цедури здійснення аудиту.Особливе значення надається стандартам висновків. У них насам­перед викладається інформація про те, що баланс і фінансова звітність подані відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерсько­го фінансового обліку та фінансової звітності. Кожний стандарт ха­рактеризується лаконічністю. Загальні вимоги до структури стандар­ту мають включати: вступ, основний зміст, практичну спрямованість.Робочі стандарти — це правила, якими керується аудитор під час перевірки: підготовка до перевірки, збір достовірних даних, оцінка засобів внутрішнього аудиту. Інформація, подана в аудиторсько­му звіті, має бути чіткою і зрозумілою, необхідною, компетентною, правдивою, об'єктивною.Рішенням Аудиторської палати України (АПУ) № 73 від 18.12.1998р. затверджено 32 національних нормативи аудиту.Відповідно до ст. 14 "Повноваження АПУ" розділу III "АПУ" За­кону України "Про аудиторську діяльність" затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом АПУ і є обов'язковим для дотримання підприємствами й організаціями. У національних нор­мативах аудиту переважно використовується термінологія стандартів аудиторів Міжнародної федерації дипломованих бухгалтерів, у зв'язку з чим можуть бути розбіжності з термінами чинного законодавства та нормативно-правовими актами України.Починаючи з 1 січня 1999 р. скасовується дія тимчасових норма­тивів аудиту.Річна фінансова звітність та інформація, що в ній міститься, не­обхідні й широкому колу споживачів. Багато споживачів фінансо­вої звітності, що підтверджується аудитором, використовують її як основне джерело отримання доказової інформації про бізнес підприєм­ства, оскільки вони не мають практичної можливості отримати по­трібну додаткову детальну інформацію. Аудитор підтверджує фінан­сову звітність, що готується згідно з чинною інструкцією зі складан­ня фінансової звітності або згідно з міжнародними обліковими стан­дартами (МОС) чи іншими наявними вимогами до фінансової звіт­ності, яка має бути подана користувачам і розцінюватись як фінан­сова звітність. Під час проведення аудиту аудитор дає високу, але не абсолютну гарантію того, що перевірена інформація не містить сут­тєвих помилок. Це формулюється в аудиторському звіті як позитив­на, розумна гарантія.Метою аудиту фінансової звітності є висловлення аудитором вис­новку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих ас­пектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і пред­ставлення фінансових звітів.Під час остаточного формування аудиторського висновку аудитор отримує аудиторські докази, що дають йому змогу виробити остаточ­ну думку, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.Аудиторський висновок щодо надійності фінансової звітності дає її користувачам високу, але не абсолютну аудиторську гарантію, оскільки остання недосяжна через такі причини: необхідність суджен­ня, використання вибіркових тестів, неповна гарантованість самої си­стеми бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також те, що більшість наявних аудиторських доказів має, скоріше, запевню-вальний, а не переконливий, стверджувальний характер. Норматив № 2 "Основні вимоги до аудиту" визначає вимоги до аудиту, що їх повинні неухильно, без будь-яких винятків виконувати аудитори під час проведення аудиту. Це вимоги двох основних груп: етичні і ме­тодологічні. Методологічні принципи можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компе­тентність, конфіденційність, доброзичливість.Методологічні вимоги планування аудиту: обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів і систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формулювання висновків; відповідальність за зроблений висновок; дотримання по­рядку документального оформлення; взаємодія аудиторів; обґрун­тування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціа­ліста іншої галузі; повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора. Причому вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог національних нормативів аудиту або інших стандартів і правил.3. Види аудиту та його відмінність від ревізіїРозрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто під-приємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України "Про ауди­торську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.Обов'язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його про­ведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудитор­ській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цін­них паперів емітент, згідно з правилами Національного банку Украї­ни, подає аудиторський висновок про свій фінансовий стан тощо).Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.Внутрішній аудит — незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його від­ділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого конт­рольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керів­ництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює ауди­торські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.Загальну характеристику внутрішнього аудиту подано на рис. 1.1.Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефектив­ності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміц­ненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту — удоскона­лення організації й управління виробництвом, виявлення і мобіліза­ція резервів його зростання.Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі.Рис. 1.1.Загальна характеристика внутрішнього аудиту як система пізнавання та доказовості.Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її прохо­дження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються опера­ційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управ­лінський аудит) — це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використан­ня ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного ауди­ту — допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результа­том цього може бути збільшення рентабельності компанії.Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержав­ними бухгалтерськими фірмами.Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрис­консультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприєм­ства. Завдання, принципи організації й основи проведення внутріш­нього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: За­конами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Пла­ном рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його за­стосування, рішенням Аудиторської палати України про затверджен­ня Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентари­зації, Положенням про ведення касових операцій тощо.Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впроваджен­ня. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяль­ності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищен­ня ефективності господарювання. Можливість використати резуль­тати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовніш­нього аудитора з таких питань:• перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та кон­тролю;• перевірка відповідності даних підприємства-замовника і неза­лежного контролю.Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:• рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;• необхідний рівень висновку;• кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють. Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прий­нятною формою.Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція внутріш­нього аудиту є частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності, який є основним [15, с. 55]. Ос­новні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 1.2.Відмінності між аудитом і ревізією. Залежно від прийомів і спо­собів контролю і системи контрольних процедур розрізняють аудит і ревізію. Вони є складовими елементами фінансово-господарського контролю. Аудит і ревізія розглядають один предмет (фінансово-господарську діяльність підприємства чи підприємця), а також ви­користовують спільні методичні прийоми і процедури контролю, їх мета — виявлення негативних явищ у виробничій і фінансово-гос­подарській діяльності суб'єктів господарювання, їх усунення і запо­бігання в майбутньому. Об'єктами контролю для них є однакові дже­рела інформації, законодавчі та нормативно-інструктивні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинна облікова докумен­тація, реєстри бухгалтерського фінансового обліку, баланси і фінан­сова звітність суб'єктів підприємницької діяльності. Спільним для них також є те, що вони обґрунтовують свої висновки документаль­но перевіреними доказами. Таблиця 1.2. Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитомЕлементиВнутрішній аудитЗовнішній аудитКоло питань Визначається керівниц­твом підприємства, де пра­цює внутрішній аудитор, або відповідно до плану Передбачено законом або на прохання підприєм-ства-замовника Об'єкт перевірки Визначається керівницт­вом підприємства, де пра­цює аудитор. Переважа­ють питання аудиту збе­реження майна і недопу­щення збитків Домінує аудит стану бухгалтерського обліку і звітності Методи Тести перевірок майже однакові. Різниця в деталь­ності перевірок Звітність Перед керівництвом підприємства або перед аудиторським відділом Перед керівництвом аудиторської фірми і підприємства-замовника Разом із тим, між аудитом і ревізією існують суттєві відмінності.Аудит — незалежна перевірка балансів і фінансової звітності суб'єктів господарювання з метою отримання висновків. Висновки аудитора є виваженим і обґрунтованим доказом під час розв'язан­ня майнових конфліктів у арбітражному і народному судах між влас­ником та його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефективності і розширення сфер впливу підприємницьких структур, розвиток мар­кетингу і комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжна­родному ринках, допомагає уникнути банкрутства. Аудиторське під­твердження про стійкий фінансовий стан підприємства обґгрунтовує потребу в кредитах і надає право на випуск акцій.Під час ревізії досліджується фінансово-господарська діяльність підприємств у статиці після завершення господарських процесів (пе­реважно, не менше одного разу на два роки). Функції ревізії (порівня­но з аудитом) обмежуються інтересами власника, від імені якого проводиться ревізія. Основною метою ревізії є пошук та фіксація фактів зловживань з обов'язковим повідомленням керівній органі­зації та правоохоронним органам. Як правило, ревізори здійснюють перевірки з позицій дотримання законності господарських операцій, не вникаючи у визначення перспектив діяльності. Результати ревізії повідомляють трудовому колективу для вжиття заходів щодо лікві­дації виявлених недоліків.Ревізія призначається розпорядженням керівної організації. Ре­зультати ревізії оформляються актом ревізії.Для проведення аудиту між власником-замовником і аудитор­ською фірмою (аудитором-підприємцем) — виконавцем укладаєть­ся договір. Результати аудиту оформляються аудиторським звітом або аудиторським висновком.4. Предмет, об'єкти і метод аудитуЗа змістом аудит як одна з форм фінансового контролю вклю­чає експертну оцінку фінансово-господарської діяльності підприє­мства за даними бухгалтерського фінансового обліку, фінансової звітності, а також надання аудиторських послуг і пов'язаних із ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського фінансового і управ­лінського обліку, фінансової звітності, оподаткування, аналізу госпо­дарської діяльності, фінансів, управління трудовими ресурсами та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.Аудит спрямований на регулювання процесу відтворення суспільне необхідного продукту. Він вивчає продуктивні сили і виробничі відно­сини на всіх стадіях розширеного відтворення (виробництво, розпо­діл, облік і споживання) суспільне необхідного продукту з метою виявлення суперечностей та їх своєчасного регулювання з боку сус­пільства.На стадії виробництва аудит досліджує ефективність викори­стання праці, її предметів і засобів, відповідність їх чинному законо­давству і нормативно-правовим актам. При цьому вивчаються органі­зація виробництва, прогнозування, ефективність праці, витрачання коштів на її оплату, а також дотримання технологічної і трудової дисципліни, раціональність використання робочого часу, експлуатації машин і механізмів та предметів праці як в окремій галузі, так і в народному господарстві України в цілому.Отже, до предмета аудиту залучаються всі стадії процесу відтво­рення суспільне необхідного продукту та їх нормативно-правове ре­гулювання.На стадії розподілу суспільне необхідного продукту аудит спря­мований на перевірку його використання з метою задоволення по­треб суспільства, тобто на відшкодування витрат використаних за­собів виробництва, розподіл і перерозподіл створеного продукту. На цій стадії предмет аудиту поширюється на всі ланки народного гос­подарства.На стадії обміну суспільне необхідного продукту предмет аудиту включає договірні відносини, операції щодо збуту і заготівель, розра­хунків і задоволення попиту на необхідні товари народного споживання. Отже, на стадії обміну перевірці підлягають всі форми обороту суспіль­не необхідного продукту відповідно до законів ринкової економіки.На стадії споживання суспільне необхідного продукту (завер­шальній стадії) аудит перевіряє виробниче споживання, пов'язане з відновленням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. Тут аудит виявляє диспропорції в задоволенні потреб населення і суперечності, викликані порушенням норматив­но-правових актів у процесі задоволення особистих потреб.Таким чином, предметом аудиту є процес розширеного відтворен­ня суспільне необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також дослідження ефек­тивності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.Іншими словами, предметом аудиту є стан економічних, органі­заційних, інформаційних та інших характеристик системи, що пере­буває у сфері аудиторської оцінки.Предмет аудиту має багато спільного з предметом економічного аналізу, ревізії і судово-бухгалтерської експертизи.Об'єкти аудиту. Предмет аудиту конкретизується його об'єктами. Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підпри­ємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.Є складні й прості об'єкти дослідження. До простих належать об'єкти, які містять декілька елементів. Наприклад, товарна продук­ція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі еле­менти: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, есте­тична привабливість тощо. До складних належать об'єкти з неви-значеною структурою, яка підлягає дослідженню. Наприклад, авто­матизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході — вироблена продукція. Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.Таким чином, предмет аудиту має свою конкретизацію в об'єктах, що характеризуються контролюючими параметрами.Метод аудиту. Метод аудиторської діяльності сформувався в сис­темі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунту­ються на філософських принципах.Метод (від гр. methodos — дослідження) — це прийом дослі­дження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, індукція і дедук­ція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, систем­ний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.Аналіз — це метод дослідження, який стосується вивчення пред­мета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналі­зується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансо­во-господарської діяльності підприємства).Синтез (від гр. sunthesis — сполучення, поєднання, складання) — метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).Індукція (від гр. induktion — наведення) — метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведен­ня висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здій­снюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак — син­тетичного обліку).Дедукція (від лат. deduktion — виведення) — метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окре­мого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за дани­ми синтетичного обліку, а потім — аналітичного обліку).Аналогія — прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з інши­ми. Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.Моделювання — спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).Абстрагування (від лат. abstrahere — відволікати) — прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).Конкретизація (від лат. comcretus — густий, твердий) — дослі­дження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).Системний аналіз — вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).Функціонально-вартісний аналіз — це вивчення об'єктів на ста­дії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез склад­них систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо).Існують також власні методичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, докумен­тальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.Органолептичні методи (від гр. ог§апоп — знаряддя, інстру­мент) — це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, екс­пертизи, службові розслідування, експеримент.Інвентаризація — перевірка стану об'єктів органолептичним способом, тобто перевірка наявності й стану об'єкта шляхом огляду, підрахунку, зважування, обміру тощо. Практично інвентаризація — це перевірка фактичної наявності запасів, сировини, готової продукції, товарів та інших цінностей, які зіставляються з даними бухгалтер­ського фінансового обліку і встановлюється результат — нестача, над­лишок, пересортиця, природний убуток.Контрольні замірювання робіт — прийом фактичного кон­тролю за дотриманням норм витрачання сировини та матеріалів у виробництві, на будівництві, транспорті тощо.Найчастіше контрольне замірювання застосовується для перевірки фактично виконаних і зданих за актом здавання-приймання буді­вельно-монтажних робіт (при цьому встановлюють економію або пе­ревитрати будівельних матеріалів).Вибіркові спостереження — прийоми статистичного спостережен­ня якісних характеристик господарського процесу (при визначенні дефектів товарів, що надійшли в торгівлю).Суцільні спостереження — прийоми статистичного спостережен­ня фактичного стану об'єкті