Реферат - Cон

омітивши, що в досліджуваного наступив швидкий сон, його відразу виводили з цього стану. Людині ставили запитання: які снови­діння вона бачила? Людина, що пробудилася, обов'язково описувала своє сновидіння. І це не поодинокий випадок. Піс­ля довгих спостережень за всіма людьми, які спали й пробуди лися, вчені дійшли висновку, що в них усіх під час сну є якінебудь відчуття. У багатьох прискорювалося дихання, зміню­вався ритм серцевих імпульсів, починали рухатися руки, ноги, очі і навіть м'язи обличчя. Учені допустили, що людина в цей час може бачити сновидіння. Згодом це було підтверджено.
Якщо ж досліджувану людину будили під час фази пові­льного сну, то вона намагалася усіх запевнити, що ніяких сно­видінь у неї не було. А вона просто їх забула за той час, поки продовжувався повільний сон.
Ученими встановлено, що фаза повільного сну триває приблизно 60—90 хвилин, змінюючись 10хвилинною фазою швидкого сну. Загалом доросла людина спить близько 6—8 годин. Виходить, що протягом ночі кілька разів змінюються фази швидкого й повільного сну. Отже, людина бачить чотирип'ять сновидінь.
Відомо, що сновидіння виникають у людини постійно. Саме це навело вчених на думку про те, що сновидіння необ­хідні живому організмові. Дослідники вирішили з'ясувати, що відбуватиметься, якщо людина перестане бачити сни. Для цьо­го експерименту були,вибрані сотні добровольців, їх випро­бували, позбавивши можливості бачити сни. У результаті сно­видіння почали виникати частіше. Виходило, що фаза швид­кого сну наставала через менші проміжки. Люди, не маючи можливості побачити сни, почали виявляти нервозність, без причини лякатися, у них виникало незрозуміле почуттятри­воги, схвильованості. Коли ж учені дали їм можливість знахо­дитися у фазі швидкого сну, то вона була набагато триваліша в порівнянні зі звичайною. Здавалося, що організм вирішив надолужити втрачене. У підсумку дослідники зробили висно­вок: наші сни — це та ж сама робота нашого мозку, яка так само необхідна йому, як і будьяка інша інтелектуальна діяль­ність. Під час сну зі сновидіннями організм перебуває в особ­ливому стані, але мозок не припиняє своєї інтенсивної роботи. Однак слід зауважити, що така робота має зовсім іншу органі­зацію і немовби вкрита завісою таємниці. Зрозуміло одне: те­пер ніхто не може сумніватися в тому, що мозок під час сну також працює.
Сновидіння можуть відбивати захворювання, яке тільки зароджується і яке лікар поки ще не може продіагностувати. І в цьому немає абсолютно ніякої містики. Підтвердження мож­на знайти хоча б у тому, що поява таких снів за часом практи­чно повністю збігається з прихованим періодом захворюван­ня. Мозок здатен не тільки відчувати всі, навіть непомітні, процеси, що протікають в організмі людини, але й може оціни­ти, що відбувається, змоделювати найбільш ймовірний підсу­мок ситуації. Одержавши від органа, що вимагає лікування, ледь вловимий сигнал, мозок намагається відтворити повну картину, яку ми можемо спостерігати як сон. Наприклад, при хворобах серця часто виникають кошмари, переслідує незро­зуміле почуття страху. А також можуть приснитися неприємні падіння в обрив або в бездонну прірву.
СОН І СНОВИДІННЯ ТВАРИН
Як відомо, заснула людина або тварина — легка здобич для ворогів. Однак люди зуміли забезпечити собі дах над го­ловою, убезпечивши себе і створивши певні зручності для сну. Тварини не можуть собі такого дозволити.
Тільки хижаки, які відрізняються великими габаритами, здатні спокійно засипати, їм боятися немає чого. Тварини, що ведуть стадний спосіб життя, не засинають всі одночасно. Обо­в'язково хтось залишається вартувати. Птахам властиво спа­ти навстоячки, обхоплюючи гілки пальцями лап. Отут вини­кає парадокс. Під час сну відбувається розслаблення, а птахи чомусь не падають. З'ясувалося, що пташина лапа в розслаб­леному стані дуже міцно стискає пальці. Трапляється, що пта­хи, навіть умираючи, не розтискають пальців. Під час сну тем­пература тіла птахів може знизитися вдвічі. Щоб врятуватися від холоду, птахи засовують голову під крило, розпушують пір'я. А стрижі, наприклад, збираються у велику кулю.
Відомо, що тюлені нерідко сплять під водою, але перебу­вають там не постійно. Виявляється, що через кожні п'ять хви­лин вони, не прокидаючись і не відкриваючи очей, піднімають­ся на поверхню, щоб поповнити запас повітря в легенях.
Осам під час сну доводиться чіплятися за край листя або травинок, щоб втриматися, тому що сплять вони часто у вися­чому положенні. Цікаво, що мурахи, прокинувшись, почина­ють потягуватися, немов люди, які щойно прокинулися.
А ось що відомо про сон дельфінів. Ці тварини практику­ють почерговий сон то правої, то лівої півкулі мозку. Саме завдяки цій здатності вони мають можливість рухатися безпе­рестанку і навіть спливати для того, щоб вдихнути повітря.
У тварин, подібно до людей, теж бувають сновидіння. Спостерігаючи за сплячими собаками, дуже часто можна помі­тити, як вони уві сні здригаються, починають гавкати.
Учені протягом довгого часу були переконані, що їм ні­коли не вдасться точно установити, що ж може снитися твари­ні. Однак у 1979 році французькому біологові Мішелю Жуве вдалося «підглянути» сни тварин. Як же це відбулося? Як правило, ми, залишаючись у нерухомості, часто у своїх снови­діннях робимо якінебудь дії, біжимо. Мозок дає м'язам ко­манди, які блокуються особливою його ділянкою. Вченому вдалося відключити блокування в піддослідних кішок. Інши­ми словами, йому спало на думку зробити кішок «сновидами». Під час фази повільного сну тварини були нерухомі. Коли ж наставала фаза швидкого сну, кішка піднімалася, починала кружляти, стежити за неіснуючою в реальності жертвою, нама­галася підкрастися, кинутися на неї, укусити. Реальні миші в цей час її не цікавили. Іноді кішка могла почати бійку із силь­нішою твариною, іноді намагалася хлебтати щось із блюдця, яке існує тільки в її уяві.