Реферат - БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ
План
1. Передача спадкової інформації від батьків до дитини.
2. Вплив факторів зовнішнього середовища на розвиток організму дитини.
3. Біологічне й соціальне у формуванні зростаючого організму.
ПЕРЕДАЧА СПАДКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВІД БАТЬКІВ ДО ДИТИНИ
Кожна щойно народжена дитина є носієм комплексу ге­нів усіх своїх родичів: як близьких, так і найдальших. У зв'я зку з цим у неї формується свій, індивідуальний, спадковий фонд, що інакше називається спадкова визначеною біологічною програмою. Це дає їй можливість індивідуально розвиватися. Здійснення цієї спадкової програми можливе лише в тому ви­падку, якщо, поперше, дитина має досить якісні спадкові оенаки, а подруге, має можливість вільно їх розвивати завдя­ки сприятливому впливу навколишнього середовища.
Людина отримує всі свої навички не в спадщину, а вироб­ляє їх протягом усього життя Не існує виявлених генів тала­новитості. Єдине, що визначила наука, — кожне немовля є вмістилищем величезного арсеналу різноманітних задатків. Щоб їх розвинути, необхідні різні умови, у тому числі спеціа­лізоване навчання й виховання, а також зусилля й турботи батьків, помножені на бажання самої дитини.
Молоді люди, що хочуть створити родину, повинні перед одруженням поцікавитися у своїх родичів, які в них є спадко­ві хвороби. Адже всім давно відомо, що в спадщину переда­ються, крім зовнішніх ознак і деяких біохімічних особливос­тей організму, чимало хвороб або хоча б схильності до цих захворювань. Крім цього, необхідно знати, який вплив має на внутрішньоутробний розвиток плоду паління або вживання алкоголю. Усе це необхідно для того, щоб на ранньому етапі можна було продіагностувати й почати лікування усіх вияв­лених спадкових захворювань, а також профілактику уродже­них дефектів розвитку.
Г. Менделем у 1865 році були відкриті закони генетики, науки, що вивчає закони спадковості. Учений довів, шо в ос­нові всіх спадкових ознак лежать ці закони. Морган вивів хромосомну теорію спадковості. Відповідно до цієї теорії спа­дковість різних якостей у багатьох поколіннях обумовлюєть­ся спадковістю їхніх хромосом, що знаходяться в ядрі клітин і містять у собі всю генетичну інформацію.
Сучасні дані науки стверджують, що хромосоми ядер­ної речовини представляють гігантські полімерні молекули, які складаються з ниток нуклеїнових кислот і невеликої кількості білка. Кожна пара хромосом має певний набір генів, які контролюють прояв тієї або іншої ознаки. Вченим вда­лося розшифрувати структуру дезоксирибонуклеїнової ки­слоти (ДНК) і механізм її самоподвоєння, у результаті чого стала відомою природа гена. Було з'ясовано, що до складу ДНК входять цукор, дезоксирибоза, фосфорна кислота і чотири основи — аденін, гуанін, тимін і цитозин. У молекул ДНК двонитчаста структура. Основи розташовані між двома нитками, що йдуть паралельно і згорнуті спіраллю. Виявлено дивну особливість: гуанін (Г) може з'єднуватися винятково з цитозином (Ц), а аденін (А) — тільки з тиміном (Т). Уся спадкова інформація про різні ознаки всього живого зашиф­рована на нитках ДНК. Вчені встановили, що завдяки чер
гуванню цих чотирьох нуклеотидів й існує у світі така роз­маїтість живих форм.
Зміст такого кодування полягає в тому,.що кожні три сусідні яуклеотиди кодують певну амінокислоту. У такий спо­сіб запам'ятовується інформація про послідовне розташуван­ня амінокислот у білку. Ученим на сьогодні відомо 20 таких амінокислот, їхні варіації і визначають розмаїтість білків у живій матерії. Ці білки є основою формування всіх особливо­стей організму. До них належать і групова приналежність кро­ві, і колір волосся й очей і т. д.
У цитоплазмі клітини на основі генетичного коду відбу­вається синтез білка. Між ядром і цитоплазмою є «посеред­ник» — рибонуклеїнова кислота (РНК). Вона набагато менша, ніж ДНК. Ген — це група сусідніх нуклеотидів, якими закодо­вано один білок (фермент). Він може визначити якунебудь одну з ознак. Кількість генів підрахувати важко — у людини їх дуже багато, приблизно десятки тисяч генів. До того ж учени­ми з'ясовано, що на розвиток ряду ознак може впливати той самий ген. І навпаки, безліч генів можуть сформувати тільки одну з ознак. Молекули ДНК такі малі, що побачити їх можна тільки при максимальному збільшенні під мікроскопом — у 150—200 разів. А от хромосоми можна роздивитися й у зви­чайний мікроскоп.
У кожного виду .тварин і навіть рослин є свій кількі­сний набір хромосом. У кожній людській клітині знаходить­ся 46 хромосом. Ученими було виявлено, що в наборі всі хромосоми є парними і складаються з ідентичних хромосом. А от 23я пара — це статеві хромосоми, різні для чоловіків і жінок. Утім, у жінок вони однакові й звуться XX, а в чоловіків різні — XV.
За відтворення спадкових властивостей у поколінь рос­лин, тварин і людей «відповідають» 3 процеси: розмноження звичайних (соматичних) клітин організму — мітоз, розмно­ження статевих клітин — мейоз і запліднення. При мітозі від­бувається простий поділ, перед яким шляхом самовідтворен­ня кількість хромосом у клітині подвоюється. Виходить, що перед розподілом у людській клітині буде 92 хромосоми. Вони стають парами одна навпроти одної і розходяться до різних полюсів клітини. Потім протоплазма шляхом перешнурування ділиться на дві частини, і утворюються дві клітини, у ядрах яких знову міститься по 23 пари хромосом.
Під час запліднення чоловіча гамета — сперматозоїд — зливається з жіночою гаметою — яйцеклітиною, і в зиготі, що утвориться у такий спосіб, знову буде 46 хромосом — 23 від батька і 23 від матері, тобто 23 пари.
За допомогою мітозу відбувається розподіл зиготи і по­дальше нагромадження клітинного матеріалу ембріона, що формується, і плоду. Зародок на певних етапах починає утво­рювати тканини й клітини зі спеціалізованих клітин. Спадкова інформація лежить в основі всього процесу розвитку зародка і подальшої життєдіяльності плоду, а потім навіть і дорослої людини. Однак на спадкову інформацію постійно впливають умови зовнішнього середовища. Біологічні основи розвитку дитини
Визначення статі дитини
Щоб визначити стать майбутньої дитини, необхідно спо­чатку зрозуміти, яку хромосому несе сперматозоїд — X або V. Яйцеклітина жінки серед 23 хромосом містить одну статеву хромосому — X. Чоловічі хромосоми після мейотичного поді­лу утворюють не одну статеву клітину (гамету), як у жінки, а 4 гамети (сперматозоїди). Половина з них має подібні до яй­цеклітин Ххромосоми, інша половина — Ухромосоми. У ре­зультаті запліднення яйцеклітини сперматозоїдом, що несе Ххромосому, з утвореної зиготи розвиватиметься дитина жі­ночої статі. Якщо ж запліднення відбулося сперматозоїдом із Ухромосомою, то буде формуватися хлопчик. Теоретично спе­рматозоїди повинні нести однакову кількість сперматозоїдів із X і Ухромосомами, тобто ймовірність зачаття хлопчика або дівчинки однакова. Але факти свідчать про інше. Заплід­нення сперматозоїдами з Ухромосомами відбувається наба­гато частіше, тому що виявлено, що вони є більш рухливими. Але є одне «але». Зародок хлопчика менш стійкий до неспри­ятливих умов зовнішнього середовища. У жінок мимовільні викидні при зачатті хлопчиків трапляються частіше, ніж при зачатті дівчаток. Однак дивно, що хлопчиків усе рівно наро­джується на 6% більше, ніж дівчаток. Після народження хло­пчики гірше пристосовуються до несприятливих умов зовні­шнього середовища, у результаті чого їхня смертність вища, ніж у дівчаток. Тому статевозрілим стає однакова кількість .хлопчиків і дівчаток.
Успадкування ознак батьків
Одиницями спадковості є гени. Вони знаходяться на хро­мосомах у суворо визначеному порядку. У людини, як відомо, хромосоми парні, а це означає, що кожен із нас має дві копії гена: ген на хромосомі, «подарованій» матір'ю, і ген на «бать­ківській» хромосомі. Коли обидва гени однакові, то вважаєть:ся, що цей індивід гомозиготний, якщо різні — гетерозигот­ний. Гени, що впливають на прояв тієї або іншої ознаки, розта­шовуються в однакових ділянках (локусах) гомологічних хро­мосом і називаються алельними або алелями. Якщо стан алельних генів гетерозиготний, то один із них буде домінантним (переважаючим), другий — рецесивним. Наприклад, карий ко­лір очей буде домінантним, а блакитний — рецесивним. Найча­стіше рецесивні ознаки в орган