Реферат - Твір “Чи ми ще зійдемося знову” І. Загальні відомості про твір і його авторів

и до Петербурга.
Змучений злигоднями заслання, в’язницями й солдатчиною, сорокасемирічний поет, підкошений тяжкою хворобою помер в 1861 р. 10 березня. Спочатку його поховали в Петербурзі, і лише згодом, після довгих і наполегливих клопотань, прах поета вдалося перевезти на Україну.
Літературна спадщина Шевченка – це “Кобзар”, 9 повістей, п’єса “Назар Стодоля”, декілька уривків інших драматичних творів, “Автобіографія”, щоденник та листи. Крім цього, шевченкознавцями встановлено, що ряд творів Кобзаря було знищено, інші загублено і досі не знайдені.
Джерела творчості Шевченка – це тогочасна дійсність, фольклор і літературні традиції. Народна пісня була одним з найосновніших джерел Шевченкового “Кобзаря”. Вона навіяла поетові балади “Причинна”, “Тополя”, “Утоплена”, “Лілея”. Сильний пісенний струмінь відчувається і в поемах “Мар’яна-черниця”, “Катерина”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Гайдамаки”, а віршів, основа яких пісенна, у Шевченка сотні.
Твори Шевченка здобули світову славу. Вони перекладені на багато мов. В Англії його порівнювали з Бернсом, в Німеччині – з Бюргером, у Франції – з Беранже і Містралем.
ІІ. Літературний текст
Вірш “Чи ми ще зійдемося знову?” Т.Г.Шевченко написав після арешту в Києві, перебуваючи в казематі.
Потрапивши в лабети царських жандармів, поет невпевнений чи побачить ще рідну Україну. Невимовний біль і туга виривається з вуст літературного героя, який запитує: “...чи вже навіки розійшлись?” і виражає свою думку, що на все воля Божа, тому треба молитися, і в першу чергу треба молитися за “свою Україну”.
Перебуваючи в тяжких умовах, під слідством, поет не думає про свою долю, а переживає за рідну батьківщину, хоч він поважає і Росію: “...не наша мати, а довелося поважати”.
Шевченко показує гіркі переживання ліричного героя, якого насильно відірвали від матері-України, за долю неньки-батьківщини. Така тема вірша.
Ідея твору – заклик любити Україну, молитися за неї, які б не були тяжкі умови. “Во время люте, в остатню тяжкую минуту за неї Господа моліть”.
Головний образ твору – ліричний герой – палкий патріот рідної батьківщини, який навіть в останні хвилини свого життя буде думати про долю рідного краю.
Форма викладу – віршована.
ІІІ. Музично-виражальні засоби
Жанр твору: лірико-драматична пісня.
Форма твору: двочастинна з кодою.
Характеристика мелодії:
Твір написаний для хору з солістами.
Спочатку тема проходить у партії S, яка дублюється всіма ін. парт.
В 13 т. тема переходить до партії Т1, оскільки цей епізод звучить у виконані чоловічого хору. З 24 такту тему перехоплює соло Б під супровід фортепіано (без хору) чергуючись з солом альта. Під кінець тема знову звучить в сопрано.
На протязі всього твору характер мелодії постійно змінюється, то стрибкоподібний (як і у фортепіанній партії /у вступі/, так і у хорових партіях):
зустрічаються стрибки на квінту:
- кварту:
- септиму:
- сексту:

то нисхідний і висхідний:
то хвилеподібний:
Інтонація мелодії – речитативна.
Метро ритмічні і ладові особливості
Композитор використав такі рішення вартості:
Для твору характерний такий ритмічний малюнок:
В творі композитор використовує натуральний і гармонійний мінор.
Темп: Весь твір виконується в одному темпі – помірно. Роз приділення музично-тематичного матеріалу між хоровими партіями і солюючими голосами з супроводом проходить рівномірно. Починаючи з 14 такту Т продовжує мелодичну лінію (стрибкоподібного характеру), яка перед тим звучала у S:

Ладотональні особливості твору
Твір починається тональністю g-moll (соль-мінор), яка в кінці 1 частини переходить в одноіменну G-dur (соль-мажор).
Як зазначалося вище, композитор використав два види мінору – натуральний і гармонічний. В хоровій структурі композитор використовує як прості функціональні акорди та їх обернення, так і складні:
Повна гармонійна послідовність хорового твору “Чи ми ще зійдемося знову?” така:
Характеристика фактури
Фактура твору – гамофонна. Хорову фактуру доповнює супровід, який теж має акордовий виклад. Наприклад:
Взаємозв’язок фактури із змістом твору
Твір композитора С.Людкевича “Чи ми ще зійдемося знову?” належить до художньо-досконалих творів, які глибоко змальовують і передають зміст словесного тексту. В даному творі всі засоби музичної виразності у великій мірі послужили для глибокого розкриття змісту слів. В цьому велику роль відіграли гармонійна насиченість хорового викладу, вдалий вибір тональності. Як було вище сказано, виклад хорової фактури – гомофонний. Завдяки ньому к-р досягнув монолітного злитого звучання, і тим самим підкреслив загальну думку твору.
Для того, щоб музична мова твору була в єдності з літературною, композитор використовує натуральний і гармонічний мінор.
Щоб передати весь драматизм ситуації (розлуку з батьківщиною), любов до України, композитор вводить в хорову партитуру солістів, як поодинокі голоси з чужини. Саме в їхніх партіях проходить кульмінаційний момент, який підкреслюється фортепіанним супроводом:
IV. Вокально хоровий аналіз
Тип і вид хору: мішаний, чотириголосний.
Композитор використовує в творі divisi хорових партій.
Партія басів ділиться на дві в коді:
Партія тенорів ділиться на дві в першій частині, починаючи з 15-го такту:
В творі дублюється партія баса:
Зустрічається в творі також спів в унісон. Ним починається перша частина:
тенори і баси:
соло баса і альта:
Діапазон хорових партій і всього хору:
Теситурні умови твору
Твір написаний в середній теситурі. Ступінь вокального навантаження майже однаковий. Голосоведіння зручне, вокально вигідне. Лише в парті Т в першій частині зустрічаються високі ноти:
В партії сопрано і альта зустрічаються ноти ре і мі другої октави, але це не складає труднощів для їх виконання. Беруться вони стрибком і тривають недовго. В загальному партії сопрано і альта загружені в середній частині діапазону, використаного композитором.
У вокальному відношенні партія тенора складніша, ніж в інших голосів. Композитор використав середню і високу частини діапазону:
Партія баса написана в середній теситурі. Голосоведіння басової партії логічне і зручне. Партія завдяки цьому добре запам’ятовується:
У вокальному відношенні партії солістів дещо складні, оскільки зустрічаються високі ноти:
Полегшує виконання твору те, що в творі багато пауз. Коли співає хор – відпочивають солісти, і навпаки. Це дає змогу відпочивати голосовим зв’язкам.
Теситура і динамічне співвідношення партій.
Співвідношення між теситурою і динамікою в хоровій партитурі прямо пропорційне, тобто з наростанням теситури збільшується динаміка. Спостерігається, що в низькій і середній теситурі є відповідні динамічні зазначення співу на рр і на р, а при виконанні високої теситури є зазначення динаміки f.

Є місця в хоровій фактурі, де звучить унісон між партіями. В такому випадку основне навантаження візьме не себе партія, якій зручніше виконувати даний голос.
Тут основне навантаження в партіях візьме на себе партія сопрано, оскільки партія вигідна у вокальному відношенні.
Але є багато моментів в хоровій фактурі, де використовуються природні ансамблі – в акордах використані звуки, що є однаково зручні для виконання кожною партією:


Роль різних партій в творі.
Частково до цього питання ми вже зверталися, характеризуючи мелодію.
Варто підкреслити, що в творі роль відіграють партії солістів. Фортепіанний супровід в творі відіграє допоміжну роль. Він доповнює і збагачує не лише хорову фактуру, а і в окремих моментах тему, яку проводять солісти без хору.
Специфічні якості хору не використовуються.

Особливості інтонування.
Місць, важких в інтонаційному відношенні небагато. Композитор рідко використовував альтеровані ступені ладу. Використаний в творі гармонійний мінор складає певні труднощі при інтонуванні #6 ступені. Зустрічається в творі хроматичні ходи:

Шляхи подолання цих інтонаційних труднощів такі:
а) використання методу свідомого співу;
б)метод багаторазового повторення.
Особливості співочого дихання.
Так як твір тісно переплітається з літературним текстом, то музична фраза відповідає літературній. Отже, дихання даному хоровому творі – по фразах.
Характеристика прийомів звуковедення.
Твір виконується найбільш характерним штрихом хорового співу – non legato. Це пов’язано із змістом літературного тексту, його музичною мовою.
Твір “Чи ми ще зійдемося знову?” може бути виконаний професійним, досвідченим самодіяльним, а також навчальним з музичним спрямуванням хором. Хор може бути середній і великий.
V. Диригентсько-виконавський аналіз.
Твір написаний в розмірі С. Виконується в темпі “помірно”. Диригент користується чотирьохдольною схемою:
Схема не є складною, але звуковедення non legato вимагає чіткості в жестах. Кожна доля повинна бути точно зафіксованою в диригентському жесті і бути зрозумілою для виконавців.
Диригент використовує три позиції: нижню при диригуванні фортепіанного вступу, середню при співі міста і частково верхню при диригуванні хором. Технічні складності даного твору такі: витримання довгих тривалостей, показ динамічних відтінків, витримання фермат, заліковані ноти, вступи, зняття. При тактуванні довгих тривалостей ліва рука залишається на місці, а права продовжує рух за схемою. У творі зустрічаються фермати (знімані і незнімна):
Знімана фермата витримується обидвома руками, потім знімається на 2 половину 3 долі. Незламана – перевод на 1 долю.
Диригенту слід дотримуватись великої точності у показі вступів. Показ вступів слід робити так переконливо і чітко, щоб у хористів не було ніякого сумніву в тому – треба їм вступати чи ні. Показ вступу починається з жеста на увагу, потім іде замах. Замах повинен відображати силу звучання. темп, характер подачі звуку. Показ вступу на початку твору на третю долю такту не складає для диригента труднощів, але і тут необхідна чіткість його показу: замах на другій долі, вступ хору – на третій долі:
В 14 такті чоловічий склад вступає на 4 долю, відповідно замах буде на 3 долі. Важливо чітко показати вступ, тому замах робиться чіткий і короткий, затримуючи синкопу.
Важливим моментом є показ зняття для солістів і показ вступу для хору в коді. Хор починає співати з-за такту (вступає на 4 долю). Але складність полягає в тому, що солісти закінчують співати на 1 долю наступного такту. Тут важливо показати і вступ хору, і зняття для солістів:
Слід звернути увагу на рівноправність і незалежність лівої і правої руки в диригентських жестах. Наприклад, при знятті правою рукою хору на першу половину третьої долі такту, а лівою – фортепіанного супроводу, але вже на першу долю наступного такту:
Всі перераховані вище труднощі вимагають від диригента професійної майстерності і попередньої підготовки перед роботою над даним твором.
Динаміка в творі.
Починається твір з фортепіанного вступу на р із розширенням динаміки (crescendo) і затиханням (diminuendo) перед вступом хору. Хор вступає на р, зводячи силу звучання на рр і збільшуючи напругу до стрімкого f під час співу чоловічого складу, раптово спадаючи на р.
Солісти починають співати свої партії mp, поступово крещендуючи до f - кульмінації твору, думки “... за неї Господа моліть!”, опісля сходячи до рр і кода починається вступом хору на рр., фімруючи звук на ферматі, ніби востаннє стверджуючи основну думку твору.

Дикція і орфоепія.
Оскільки твір виконується українською мовою, то тут немає якихось особливостей дикції і орфоепії, адже український текст як пишеться, так і читається.
Але диригенту слід звернути увагу на штучне відкриття закритих складів (перенесення приголосної літери з кінця наступного) одного складу чи слова на початок наступного).
Наприклад:
пишемо виконуємо
сло-во прав-ди сло-во пра-вди
не-хай і так не не-хай і та-кне
Темп.
Твір виконуємо в темпі moderato – з лат. помірно.
Цей темп витримується протягом усього твору і тільки в коді він трохи сповільнюється, що належить до агогічних змін, які виправдовуються при інтерпретації хорового твору.

Значення твору.
Твір “Чи ми ще зійдемося знову?” – високохудожнє полотно, яке має надзвичайно велике виховне та навчальне значення як для молодого диригента, так і для хориста – виконавця та слухача.
Диригуючи даний твір, диригент повинен досконало володіти елементарною технікою диригування. Одночасно він краще закріплює такі технічні навички, як динамічні контрасти в жестах, подача вступів на заняттях і т.д.
Співаки, виконуючи даний твір, набувають відповідних вокально-хорових навичок – правильного академічного звукоутворення, чистоти інтонування, ансамблевого співу.
Великий виховний вплив робить твір і на слухача. Слухаючи твір, слухач проймається духом лірично-драматично-патріотичного змісту. Надзвичайно великий вплив на його сприйняття несе основна ідея, закладена в смисловому тексті. Слухач, завдяки їй, збагачує себе емоційно і духовно.
Твір, актуальний і в наш час, набув рівня шедевру, видатного досягнення людської думки.