Реферат - Ринок чистої монополії

, фірма буде нарощувати виробництво продукції до такого об’єму, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам.
Порівняння колонок 4 і 7 таблиці 1 показує, що максимізуючий прибуток випуск складає 5 одиниць; п’ятий виріб буде останньою одиницею продукції, граничний доход якої переважає її граничні витрати. Отже монополіст призначить ціну в 122 дол., так як по вищій ціні він дану кількість продукції не продасть.
Колонки 2 і 5 таблиці 1 показують, що при 5 одиницях продукції ціна продукту – 122 дол. – переважає середні валові витрати – 94 дол. Економічний прибуток складає 28 дол. на одиницю продукції; тоді валовий економічний прибуток складе 140 дол. (5*28). Також порівнюючи колонки 3 і 6 можна прийти висновку, що монополіст на правильному шляху, так як при 5 одиницях продукції валовий доход не просто переважає валові витрати, а саме при 5 одиницях монополіст отримає максимальний економічний прибуток.
Сукупна виручка (СВ) монополіста визначається за такою ж формулою, як і для конкурентної фірми, а саме СВ=Ц*К, де Ц- ціна, К – кількість, але ціна в цьому випадку не є незмінною, а залежить від обсягу попиту. Виручка буде визначатися за формулою:
СВ = а * К – б * К2
Тоді середня і гранична виручка складає:
Середня виручка = а – б * К = Ц,
Гранична виручка = а – 2 * б * К
4. 1. Ціна, об’єм виробництва і розподіл ресурсів - монополіст вважає, що продавати менший об’єм продукції і призначати вищу ціну вигідніше, ніж зробив би це конкуруючий товаровиробник, тому що різниця між КП і ДП менш важлива в умовах чистої монополії, ніж в умовах чистої конкуренції. При чистій конкуренції входження чи вихід гарантує, що економічні прибутки будуть нульовими в довготерміновому періоді. Але при чистій монополії бар’єри перешкоджують ліквідації в ході конкуренції економічних прибутків новими фірмами.
Максимізуючий прибуток об’єм виробництва монополіста має своїм результатом недорозподіл ресурсів; монополіст вважає вигіднішим обмежити випуск і, відповідно, використовувати менше ресурсів.
2. Витрати, які несе монополіст на одиницю продукції, можуть бути або більшими, або меншими, ніж витрати з якими зустрічається фірма в умовах чистої конкуренції.
Тому, слід розглянути декілька міркувань:
Ефект масштабу: фірма повинна бути великою, по відношенню до ринку, з метою того, щоб ефективно виробляти продукцію (при низьких витратах на одиницю продукції). Тобто у монополій є можливості виробляти дешевшу продукцію за рахунок того, що монопольна фірма має більші площі і може ефективніше розподіляти ресурси.
Х-неефективність – має місце тоді, коли фактичні витрати фірми для любого об’єму виробництва більші, ніж мінімально можливі витрати (фірма може стати в’ялою, менеджери можуть розслабитися або працювати собі в кишеню, і т.д.). В той час, коли при чистій конкуренції зі сторони конкурентів постійно існує давка, фірма не може розслабитись.
Витрати, пов’язані із збереженням монополії: ще одна причина, яка може викликати більші витрати і більшу втрату ефективності. Фірма може піти на великі витрати з метою збереження монопольної влади (теле і радіокомпанії можуть витратити значні суми на легальні платежі, “обробку” членів уряду, рекламу – ці витрати нічого не добавлять до об’єму виробництва, проте збільшують фактичні витрати).
3. Науково-технічний прогрес: монополіст має більше ресурсів, ніж конкурент для того, щоб розвивати науковий прогрес, проте в монополіста невисокі стимули до розробки нової технології, тому що відсутність конкурентів означає, що немає автоматичного стимулу до науково-технічного прогресу на монополізованому ринку. Для чого монополісту щось придумувати нове, якщо він і так займає монопольне становище, тобто він пануючий в галузі. Тому монополіст може навіть приховувати нові розробки. Отже, монополія зачасту гальмує НТП.
Існує два контраргументи по цьому питанню: 1. НПТ – засіб пониження витрат на одиницю продукції, і таким чином, збільшення прибутків. 2. Науково-дослідницька робота і технічні нововведення можуть бути одним із бар’єрів для входження в галузь, тому монополіст повинен продовжувати добиватися успіху в цій області або стати жертвою нових конкурентів.
4. Розподіл доходу: підприємницька монополія сприяє нерівності в розподілі доходу. Завдяки своїй ринковій владі монополісти призначають більш високу ціну, ніж зробила би це чисто конкурентна фірма з такими ж витратами; монополісти здатні обкладати “особистим податком” споживачів і, таким чином, отримувати значні економічні прибутки. Ці прибутки розподіляються нешироко, так як власність на капітал розподілена в руках невеликої кількості власників з самими високими доходами. Власники монопольних фірм прагнуть збагатитися за рахунок іншої частки суспільства.
5. Слід відмітити, що монополіст призначає не однакову ціну для всіх споживачів. Монополіст збільшує свої прибутки, призначаючи різні ціни для різних покупців, тобто монополіст займається ціновою дискримінацією.
Можливість займатися ціновою дискримінацією не є легкодоступною для всіх продавців. Взагалі, цінова дискримінація здійсненна, коли виконуються три умови:
- найбільш очевидно, що продавець повинен бути монополістом, чи хоча б володіти деяким ступенем монопольної влади, тобто якось контролювати виробництво і ціноутворення;
- продавець повинен бути здатним виділяти покупців в окремі класи, в яких кожна група має різну готовність чи здатність платити за продукт;
- першопочатковий покупець не може перепродавати товар чи послугу.
Економічні наслідки цінової дискримінації: 1-монополіст збільшує свої доходи, займаючись ціновою дискримінацією, 2-той монополіст, який займається дискримінацією буде займатися виробництвом більшого об’єму продукції, ніж той, який ціновою дискримінацією не займається.
Додаток:
Монопсонія – наявність на ринку одного покупця.