Реферат - Аналітичні можливості балансу комерційного банку

iняється для визначення ефективностi дiяльностi комерцiйного банку за перiд, який розглядається i для виявлення резервiв пiдвищення доходностi;
- п е р с п е к т и в н и й - примiняється для прогнозування очiкуваних результатiв в майбутньому перiодi, а також визначення інших направлень грошово-кредитної полiтики.
В залежностi вiд о б" є к т а дослiдження аналiз балансу подiляється на:
-ф у н к ц i о н а л ь н и й, тобто який дозволяє виявити спецiалiзацiю дiяльностi комерцiйного банку, його мiсце в системi взаємовiдносин банкiв, можливостi, форми i перспективи взаємодiї iз iншими контрагентами системи, а також провести оцiнку ефективностi i доцiльностi виконуваних банком функцiй.
Дослiдження проводиться на основi загальної суми балансу, спiввiдношень розмiрiв депозитiв i кредитiв, власних i залучених коштiв, а також долi мiжбанкiвських операцiй в загальному об"ємi ресурсiв i їх вкладень.Питома вага тiєї чи iншої операцiї, яка
проводиться банком, в загальнiй сумi балансу характеризує її значимiсть для банку.
В результатi функцiонального аналiзу виявляються можливостi пiдвищення прибутковостi i лiквiдностi банкiвських операцiй шляхом виключення неефективних i пошуку бiльш прогресивних способiв виконання необхiдних операцiй.
- с т р у к т у р н и й аналiз проводиться по видах банкiвських операцiй. За допомогою даного аналiзу визначають склад i питому вагу економiчних контрагентiв по активних i пасивних операцiях, а також структуру доходiв, витрат i прибутку банку.
- о п е р а ц i й н о- в а р т i с н и й аналiз поглиблює дослiдження доходностi банку i дае уяву про вартiсть i рентабельнiсть /чи збитковiсть/ конкретних операцiй. Вiн позволяє оцiнити значення кожного виду операцiй в формуваннi прибутку банку i виробити основнi направлення депозитно-позичкової полiтики по вiдношенню до конкретних контрагентiв з метою максимiлiзацiї доходу.
Н а р о д н о г о с п о д а р с ь ки й аналiз балансу позволяє визначити масштабнiсть активно-пасивних операцiй i банкiвського прибутку, а також ступiнь участi комерцiйного банку чи групи банкiв в формуваннi грошової маси i кредитного фонду країни.
Аналiз масштабностi активно-пасивних операцiй проводиться шляхом спiвставлення масштабiв конкретних видiв операцiй iз середнiм рiвнем чи абсолютними значеннями аналогiчних показникiв по банкiвськiй системi в цiлому.

Економічний аналіз діяльності комерційного банку складається з
трьох основних частин:
1. Аналізу балансу.
2. Аналізу форм звітності.
3. Порівняльного аналізу.
Основними завданнями аналізу діяльності комерційного банку є:
визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів;
дотримання всіх вимог щодо ліквідності;
підтримання стану адекватності і достатності капіталу.
Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльністьбанківської системи.Аналіз фінансової звітності - це процес, який має за мету визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану банку і
основних результатів його діяльності. При цьому першочерговою метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку. При аналізі застосовуються квартальні або річні дані щодо при-
бутків та збитків, підраховуються середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та обчислюються:
1. Стан надходжень - через прибуток на середні активи та на капітал.
2. Коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу) персоналу.
3. Продуктивність роботи персоналу, що вимірюється через доход на працівника та окупності витрат на утримання персоналу.
4. Середні процентні ставки, отримані та сплачені.
5. Вартість посередництва.
Цей підхід поєднує дані балансового звіту та звіту про фінансові результати для вироблення ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяльності, що не залежать від розміру банку і, таким чином, можуть прямо співставлятися з іншими банками та між собою впродовж певного періоду часу. Оскільки доходи та видатки
аналізуються стосовно середніх активів та зобов"язань за період звіту про фінансові результати,то можуть порівнюватися періоди часу із різною тривалістю. Звісно, таке порівняння може бути зроблене лише в тому разі, якщо установа не зазнає сезонних змін, як це відбувається з банками,які обслуговують сільськогосподарські підприємства.
Таблиця №1.
Основні показники для аналізу діяльності комерційного банку
Стан надходжень:
Дохід на середні активи.
Дохід на капітал.
Номінальний коефіцієнт
приросту:
Позик та лізінгу.
Клієнтських депозитів.
Капіталу.
Персоналу
Реальні ставки приросту:
Iндексу споживчих цін.
Ставки інфляції.
Позик та лізінгу.
Клієнтських депозитів.
Капіталу.
Продуктивність роботи персоналу:
Надходження / середня чисельність
персоналу (*100).
Окупність витрат на утримання персоналу.
Номінальні процентні ставки:
Середня отримана ставка.
Ліквідні активи.
Позики кредитним установам.
Клієнтські позики.
Ринкові боргові цінні папери.
Середня сплачена ставка.
Суми сплачені кредитним установам.
Депозити термінові та до запитання.
Ощадні депозити.
Спред.
Реальні процентні ставки:
Середні отримані ставки.
Середні сплачені ставки.
Вартість посередництва (%
активів):
Витрати на утримання персоналу.
Витрати на утримання приміщення.
Податки та ліцензування.
Знос та амортизація.
Iнші управлінські витрати.
Забезпечення під збитки за позиками
та списання.
Загальна вартість
посередництва
Податки на доходи.
Створення капіталу.
Усі управлінські рішення та зовнішні обмеження мають вплив на
коефіцієнти доходу на активи та доходу на капітал (визначених
вище), що є двома найважливішими вимірами здатності банку ге-
нерувати власний капітал для забезпечення зростання та подо-
лання економічних труднощів.
Аналіз балансового звіту.
Основою для аналізу діяльності банку є балансовий звіт, в яко-
му активи відображаються ліворуч, а зобов"язання та капітал
(пасиви) - праворуч. Активи і пасиви подаються у балансовому
звіті у порядку зменшення їх ліквідності.
Таблиця №2 наводить приклад балансового звіту за згрупованими
статтями.
Таблиця 2
Балансовий звіт комерційного банку
Активи
Зобов"язання
Валюта, монети та банківські метали
Коррахунки банків
Дорожні чеки
Депозити та кредити банків
Кошти на корахунках в НБУ
Кредити, отримані від НБУ
Iнші кошти в НБУ
Кошти до запитання клієнтів
Кошти на коррахунках в інших банках
Строкові депозити клієнтів
Депозити та кредити в інших банках
Цінні папери власного боргу
Резерв під депозити та кредити в
Інших банках
Кредити, отримані від міжнародних
фінансових організацій
Нетто: депозитів та кредитів в
інших банках
Субординована заборгованість
Цінні папери в портфелі банку на продаж
Iнші зобов"язання
Резерв під знецінення ЦП на продаж
 _Сукупні зобов"язання
Нетто: ЦП в портфелі банку на продаж
_Капітал
Цінні папери в портфелі банку на
Інвестиції
Статутний капітал
Резерв під знецінення ЦП на інвестиції  
Сплачений статутний капітал банку
Нетто: ЦП на інвестиції
Несплачений статутний капітал банку
Кредити та фінансовий лізинг, надані
клієнтам
Недорозподілені прибутки та резерви
Резерв під кредити та фінансовий лізинг клієнтам
_Сукупний капітал
Нетто: кредитів та фінансового лізингу клієнтам
Iнвестиції капіталу в асоційовані
Компанії
Iнвестиції капіталу в дочірні компанії
Нематеріальні активи
Зношення нематеріальних активів
Нетто: нематеріальних активів
Матеріальні активи
Зношення матеріальних активів
Нетто: матеріальних активів  
Iнші активи
Резерв під можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю банку
Нетто: інші активи
_Сукупні активи
_Сукупні зобов"язання і капітал
 
Форма балансу концентрує увагу на типах активів та пасивів. Підхід до аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні. Вважається, що депозити до запитання пов"язані з проведенням розрахунків і через це вони досить стабільні та нечутливі до процентної ставки. Термінові депозити переважно складаються з чутливих до процентної ставки
"придбаних" депозитів корпорацій та фізичних осіб. Ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження загальної громадськості. Тенденція сплачувати проценти за рахунками до запитання руйнує традиційні кордони між цими типами рахунків, їх відносною ціною та стабільністю. Позики та депозити класифікуються не тільки за строком погашення, яка у балансі у
будь-якому випадку викривлена, оскільки ті строки погашення, які показані у балансі щодо кредитів та депозитів, взагалі відображають первинну, початкову тривалість, а не період часу, що залишилися до погашення. Однак деякі системи звітності не вимагають таких додаткових підпорядкованих звітів і приходять до компромісу, показуючи активи та пасиви за строками, що за-
лишилися до їх погашення, втрачаючи інформацію про інструменти та їх цілі.
Позабалансові статті - зобов'язання, прийняті банком від імені свого клієнта, що можуть змусити банк виділити кошти (можливо, видати позику у разі відсутності грошей у клієнта), становлять собою кредитний ризик установи і через це додаються до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.
Основними видами аналізу балансу банку є:
АНАЛIЗ СТРУКТУРИ - дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з такими установами. Такий формат, крім того, відображає ті банківські операції, які банк або не проводить, або звітує про них неадекватно.
КОЕФIЦIЄНТНИЙ АНАЛIЗ балансового звіту проводиться з викорис-
танням трьох основних коефіцієнтів:
 1)Коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання до готівки та прирівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів.
 2)Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів . Цей коефіцієнт визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до <запитання>, термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового ринку та довготермінових запози-
чень). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити від суспільства для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскільки він може відображати нижчу ліквідність (та ураз-
ливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик. "Нормальний" рівень залежить від країни , однак 70-80% може складати помір співвідношення між ліквідністю (що вимагає меншого коефіці-
єнта) та дохідністю (яка, звичайно, краща від більш високого коефіцієнта). Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100% , тоді у промисловості можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму забезпечення
під збитки за позиками, що віднімаються із останніх надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що "позики", які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чисті від резерву під збитки.
3) Коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт подає "реальний " капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. I капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та
вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складнощям. Цей коефіцієнт переглядається наглядовими органами та кредитними аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку. Повний підрахунок достатності капіталу
включає зваження кожної категорії активів на коефіцієнт ризику, виключення з них нематеріальних активів та дебіторської заборгованості відповідних контрагентів та нематеріальних активів з активів та капіталу, і додання потенційних зобов"язань до зважених на ризик активів.
Iснують також інши коефіцієнти, що використовуються в різних
випадках, але їхнє використання може призвести до зменшення
віддачі. Такими коефіцієнтами є:
* Дохідні активи до загальних активів.  Складаються з доходних активів (підпроцентні депозити, розміщення цінних паперів, позики , авізо та інструменти капіталу), поділених на загальні активи. Цей показник має показувати, наскільки продуктивно керівництво використовує активи. Однак деяке "непродуктивне" використання є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати деякі активи. Цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів.
 Таблиця 3
Коефіцієнти для аналізу балансу комерційного банку
Ліквідні активи
Робочі активи
Загальні активи.
Коефіцієнт співвідношення ліквідних і робочих активів (%).
Коефіцієнт співвідношення ліквідних і загальних активів (%).
Позики та лізинг клієнтам.
Депозити клієнтів.
Коефіцієнт позик до депозитів (%).
Активи, зважені на ризик.
Відкоригований капітал.
Коефіцієнт достатності капіталу (%).
* Співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик . Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів.
Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату,що відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити порівняння між такими установа-
ми за один і той самий місяць,за кілька років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу до капіталу при визначенні достатності капіталу, а аналітики мають використовувати деякі міркування з приводу того,що є прийнятим для кожної конкретної країни. У наведеному прикладі підраховано кілька варіацій перших двох показників, але остан-
ні два проігноровано через їх обмежене використання в країнах, що розглядаються. Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі
фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої завдання щодо висвітлення специфічних аспектів стану банку. Таблиця показує найбільш поширені коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти подають дані у відсотковому виразі,протягом одного року,що може висвітлювати поточні тенденції, а тому внутрішнє керівництво та наглядацькі органи повинні обчислювати коефіцієнти щоквартально чи щомісячно.
Коефіцієнти в межах одного року можуть бути перекручені сезонними змінами,особливо тоді,коли банки здійснюють фінансування сільськогосподарських робіт або коли деякі накопичення можуть здійснюватися тільки один раз на рік чи на півроку. Таким чином, найкориснішим буде аналіз тенденцій за