Реферат - ВНУТРІШНІ РЕВІЗІЇ

позицій щодо усу­нення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.
На першому етапі здійснюється підготовка до ревізії, яка пов'я­зана з отриманням більш повної картини про господарсько-фінан­сову діяльність об'єкта ревізії або перевірки, підготовкою програми ревізії (перевірки) та необхідних ревізійних матеріалів.
Вивчення об'єктів, що підлягають ревізії, базується на викорис­танні різних джерел інформації, серед яких: бухгалтерські і статисти­чні звіти; акти ревізій, що були здійснені у попередні періоди; накази і постанови Правління Національного банку України; доповідні запи­ски, письмові заяви і пояснення посадових осіб об'єктів, що будуть ревізуватись; інші офіційні матеріали Національного банку України.
На основі вивчення матеріалів, які характеризують господарсько-фінансову діяльність об'єктів, що будуть ревізуватися, та виходячи з поставлених перед ревізією завдань, складається програма ревізії або перевірки. Ця програма має бути добре і детально продумана і мати на
меті реалізацію конкретних завдань. Під час її складання виходять з тієї ролі, яку виконують установи Національного банку України згідно з чинним законодавством. У програму ревізії включають такі питання:
— збереження грошових коштів, документів і цінностей;
— організація грошового обігу, емісійно-касової та операційної
роботи;
— стан бухгалтерського обліку і звітності;
— порядок формування доходів, здійснення витрат;
— правильність формування та використання банківських фон­
дів і резервів;
— інші питання, що випливають із функцій та операцій, які ви­
конують об'єкти, що ревізуються, згідно з чинним законодавством.
Після попередньої оцінки господарсько-фінансового стану об'єк­та ревізії, складання програми її здійснення та інших ревізійних ма­теріалів починається другий етап — безпосереднє проведення реві­зії на об'єкті. При цьому важливе значення має інформація, якою володіють ревізори про об'єкт ревізії, а також їхній досвід практич­ної роботи та рівень відповідних знань. Це дає змогу визначити коло питань, які підлягають перевірці насамперед, здійснювати ревізію ок­ремих питань у суцільному, вибірковому чи комбінованому порядку.
Оскільки ревізія являє собою метод документального контролю, кожна банківська операція оформляється відповідними докумен­тами, тому ревізори оцінку достовірності та законності здійснених господарських операцій починають насамперед із перевірки банків­ських документів, особливо первинних, що обґрунтовують, підтвер­джують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.
Без використання методичних прийомів перевірки первинної до­кументації, записів у облікових регістрах і звітності неможлива ніяка ревізійна діяльність. У процесі ревізії застосовуються добре відомі та надійні прийоми та методи контролю. Зокрема, можна виділити такі методи та прийоми документального контролю, як формальну, ариф­метичну, хронологічну, логічну, зустрічну перевірку документів, оцін­ку документів на основі даних кореспонденції рахунків тощо.
Крім методів і прийомів документального контролю, під час ревізії застосовуються прийоми фактичного контролю, особливо часто інвен­таризація. Остання забезпечує відповідність облікових даних про обсяг коштів, грошових зобов'язань та майна їхній фактичній величині.
Наступний етап ревізії характеризується оформленням її результатів актом. Він складається керівником ревізійної групи і має містити ре­зультати вивчення усіх питань, які були поставлені у програмі ревізії. Побудова і зміст акта залежать від підсумків ревізії. У нього слід вклю­чати лише перевірені й документально підтверджені факти порушень, зловживань, безгосподарності, недостач, розтрат тощо. Не слід переван­тажувати акт ревізії звітними показниками (за винятком випадків пере-
кручення даних звітності), а також дрібними, незначними порушення­ми, які за вказівкою ревізорів були виправлені під час ревізії. Практику­ється попереднє обговорення результатів ревізії керівником ревізійної групи і керівниками об'єктів, що ревізувалися. Виявлені під час ревізії факти доцільно згрупувати за такими ознаками:
1) пов'язані з притягненням до кримінальної відповідальності
(розтрати, недостачі, крадіжки тощо);
2) стягненням із винних осіб матеріальних збитків без притяг­
нення до кримінальної відповідальності;
3) інші.
Отже, акт ревізії — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами ревізії і містить висновок стосовно дотримання суб'єктом ревізії чинного законодавства з господарсько-фінансових питань, достовірності обліку і звітності, витрачання коштів і матеріальних цінностей, їх збереження, роз­роблення рекомендацій та пропозицій щодо усунення виявлених не­доліків і порушень.
Важливим етапом ревізії є реалізація її висновків. Строки реалі­зації висновків ревізії не повинні перевищувати 15 календарних днів після її закінчення.
Основними формами реалізації висновків ревізії є:
1) усунення недоліків безпосередньо під час їх виявлення у про­
цесі ревізії;
2) обговорення наслідків ревізії безпосередньо на об'єкті, що
ревізується;
3) передання справ слідчим органам;
4) прийняття Правлінням Національного банку України за вис­
новками ревізії рішень у вигляді постанов, розпоряджень, наказів
або листів;
5) розроблення пропозицій та рекомендацій щодо усунення вияв­
лених недоліків і порушень з метою запобігання їх у подальшому.
Ефективність ревізії значною мірою залежить не лише від якості її здійснення, а й від організації контролю за виконанням рішень, прийнятих за висновками ревізії. У практичній роботі застосову­ються різні способи контролю за виконанням ухвалених за виснов­ками ревізії рішень: одержання письмових звітів про виконання пропозицій за висновками ревізії або оперативної інформації за до­помогою технічних засобів зв'язку; перевірка виконання рішень, ухвалених за висновками ревізії, за даними звітності та іншими ма­теріалами, що надходять від установ, підприємств і організацій, які ревізувалися; виклик керівників об'єкта, що ревізувався, до Націо­нального банку України зі звітом про виконання рішень, прийнятих за матеріалами ревізії; перевірка на місці, яка здійснюється праців­никами Управління внутрішніх ревізій; перевірка у ході наступних ревізій з відображенням її висновків у основному акті ревізії.