Реферат - ВНУТРІШНІ РЕВІЗІЇ

ерації, де можливі великі зловживання і порушення, ревізуються у суцільному порядку, а всі інші — у вибірковому. Якщо під час вибіркової ревізії будуть виявлені зловживання та інші серйозні порушення, то слід провести суцільну перевірку документів і записів в облікових регіст­рах, що стосуються відповідних банківських операцій.
13.3. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ БАНКУ УКРАЇНИ
Ревізії діяльності установ і структурних підрозділів Національного банку України, підвідомчих йому підприємств і організацій здійсню­ються Управлінням внутрішніх ревізій. Це управління є самостійним структурним підрозділом Національного банку України, якому підпо­рядковуються ревізійні відділи при регіональних управліннях. Очо­лює Управління внутрішніх ревізій начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї Головою Національного банку України або його першим заступником, котрому підпорядкована робота з кадра­ми. Отже, структура ревізійного апарату Національного банку Украї­ни побудована так, що забезпечує незалежність ревізорів від керівни­ків об'єктів, що ревізуються та перевіряються.
На Управління внутрішніх ревізій Національного банку України покладені такі функції:
1) організація роботи ревізійних відділів при регіональних упра­вліннях Національного банку України, а також узагальнення резуль­татів ревізій і перевірок;
2) здійснення ревізій та перевірок господарсько-фінансової ді­
яльності, стану збереження грошових коштів, документів і матері­
альних цінностей, достовірності обліку і звітності в установах і
структурних підрозділах Національного банку України, підвідомчих
йому підприємствах і організаціях;
3) здійснення ревізій і перевірок правильності витрачання кош­
тів на утримання апарату Національного банку України та його ус­
танов і організацій, виконання затвердженого кошторису Національ­
ного банку України;
4) здійснення контролю за усуненням недоліків і порушень, ви­
явлених попередніми ревізіями та перевірками;
5) розроблення інструктивних та інших нормативних актів про
здійснення ревізій та перевірок;
6) здійснення методичного керівництва і контролю за діяльніс­
тю підпорядкованих ревізійних відділів, узагальнення досвіду про­
ведення ревізій та перевірок і поширення його у системі Національ­
ного банку України.
Ревізійні відділи при регіональних управліннях Національного банку України виконують функції, визначені вище, за винятком пе­ршої та шостої.
Ревізія, або перевірка здійснюється на підставі посвідчення, під­писаного начальником управління, а також за наявності затвердже­ної програми здійснення ревізії або перевірки. При цьому важли­вого значення набуває питання прав, якими наділені Управління внутрішніх ревізій та ревізійні відділи при регіональних управлін­нях Національного банку України. Зазначеним ревізійним структу­рам Національного банку України надається право:
1) ревізувати і перевіряти в установах, структурних підрозділах
Національного банку України, підвідомчих йому підприємствах і
організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси
й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання
коштів і матеріальних цінностей; перевіряти фактичну наявність
цінностей (грошових сум, цінних паперів, матеріалів тощо);
2) безперешкодного доступу у грошові сховища, на склади й ін­
ші приміщення для їх обстеження та з'ясування питань, пов'язаних
з ревізією або перевіркою;
3) вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються та пере­
віряються, інвентаризацій грошових коштів і розрахунків, основ­
них фондів, товарно-матеріальних цінностей, за необхідності опе­
чатувати грошові сховища та касові приміщення, склади, архіви, а
у разі виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхід­
ні документи на строк до закінчення ревізії або перевірки, зали­
шаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених
документів;
4) одержувати від комерційних банків та їхніх установ необхідні
відомості, копії документів, довідки про операції й залишки коштів
на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються;
5) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб
об'єктів, що ревізуються або перевіряються, письмові пояснення та
коментарі з питань, які виникають під час ревізій і перевірок;
6) пред'являти керівникам та іншим службовим особам об'єктів,
що ревізуються та перевіряються, вимоги, а також давати обов'язкові
до виконання вказівки щодо усунення виявлених недоліків і порушень;
7) одержувати від керівників об'єктів, які ревізувалися, копії на­
казів, листи, видані за наслідками ревізії або перевірки з метою по­
дальшого контролю за вживанням ефективних заходів щодо усу­
нення виявлених недоліків і порушень;
8) самостійно визначати прийоми і методи ревізій та перевірок
на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, про­
фесійних знань та досвіду.
Важливе місце в організації ревізійної роботи посідає планування та звітність про роботу ревізійної служби Національного банку України.
При плануванні має передбачатися, щоб установи, структурні підро­зділи Національного банку України, підвідомчих йому підприємств і організацій підлягали комплексній ревізії не рідше одного разу на рік. Кожна ревізія охоплює період, починаючи з наступного місяця після попередньої ревізії до першого числа місяця, в якому вона здійснюєть­ся. Ревізії плануються, як правило, на квартал або півроку. Метою пла­нування ревізій є забезпечення контролю за їхньою періодичністю, за правильним і послідовним здійсненням, за кращим використанням пра­цівників ревізійного апарату і залучених до ревізій інших працівників Національного банку України. У планах зазначаються об'єкти ревізій та строки їх здійснення, періоди, що підлягають ревізії, а також ким вони будуть здійснюватися. Під час визначення об'єктів ревізій — установ і структурних підрозділів Національного банку України, підвідомчих йому підприємств та організацій — виходять з часу здійснення попе­редньої ревізії, її результатів, стану поточної діяльності, інших ознак. Строк визначається залежно від обсягу операцій, які виконує об'єкт ре­візії, тривалості періоду, котрий ревізується, та програми ревізії. За­тверджені Правлінням Національного банку України плани ревізій мо­жуть уточнюватися з огляду на конкретні обставини.
Значна увага приділяється плануванню тематичних перевірок, особливо тих, що здійснюються за дорученням керівництва Націо­нального банку України.
За результатами роботи Управління внутрішніх ревізій (ревізій­ний відділ) складає двічі на рік звітність про свою роботу. Півріч­ний та річний звіти про роботу ревізійної служби Національного банку України характеризуються такими основними показниками:
— кількістю здійснених ревізій і перевірок;
— сумами встановлених незаконних витрат коштів і матеріаль­
них цінностей;
— сумами недостач, розтрат і крадіжок коштів і матеріальних
цінностей, установлених інвентаризаціями під час ревізій у касах і
сховищах, резервних фондах, складах у матеріально відповідальних
осіб, а також сумами готівки і матеріальних цінностей, списаних за
обліком за фіктивними документами;
— сумами фактично відшкодованих у звітному періоді збитків,
заподіяних недостачами, крадіжками цінностей, а також незаконни­
ми витратами;
— кількістю осіб, притягнутих до дисциплінарної відповідаль­
ності згідно з наказами, постановами і рішеннями керівництва Наці­
онального банку України, а також керівників управлінь, установ та
організацій, ухваленими за результатами ревізій;
— кількістю ревізорів загалом по системі Національного банку
України.
Одночасно зі звітом про контрольно-ревізійну роботу Управління внутрішніх ревізій (ревізійні відділи) складає пояснювальну записку та додатки до форм звітності, в яких конкретизуються звітні показни­ки про роботу ревізійної служби Національного банку України.
13.4. ЗДІЙСНЕННЯ РЕВІЗІЙ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЇХНІХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Ревізії складаються з кількох етапів, кожний з яких передбачає розв'язання конкретних завдань, а в сукупності вони спрямовані на реа­лізацію головної мети ревізії — контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й звітності, розроблення пропозицій щодо усу­нення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.
На першому етапі здійснюється підготовка до ревізії, яка пов'я­зана з отриманням більш повної картини про господарсько-фінан­сову діяльність об'єкта ревізії або перевірки, підготовкою програми ревізії (перевірки) та необхідних ревізійних матеріалів.
Вивчення об'єктів, що підлягають ревізії, базується на викорис­танні різних джерел інформації, серед яких: бухгалтерські і статисти­чні звіти; акти ревізій, що були здійснені у попередні періоди; накази і постанови Правління Національного банку України; доповідні запи­ски, письмові заяви і пояснення посадових осіб об'єктів, що будуть ревізуватись; інші офіційні матеріали Національного банку України.
На основі вивчення матеріалів, які характеризують господарсько-фінансову діяльність об'єктів, що будуть ревізуватися, та виходячи з поставлених перед ревізією завдань, складається програма ревізії або перевірки. Ця програма має бути добре і детально продумана і мати на
меті реалізацію конкретних завдань. Під час її складання виходять з тієї ролі, яку виконують установи Національного банку України згідно з чинним законодавством. У програму ревізії включають такі питання:
— збереження грошових коштів, документів і цінностей;
— організація грошового обігу, емісійно-касової та операційної
роботи;
— стан бухгалтерського обліку і звітності;
— порядок формування доходів, здійснення витрат;
— правильність формування та використання банківських фон­
дів і резервів;
— інші питання, що випливають із функцій та операцій, які ви­
конують об'єкти, що ревізуються, згідно з чинним законодавством.
Після попередньої оцінки господарсько-фінансового стану об'єк­та ревізії, складання програми її здійснення та інших ревізійних ма­теріалів починається другий етап — безпосереднє проведення реві­зії на об'єкті. При цьому важливе значення має інформація, якою володіють ревізори про об'єкт ревізії, а також їхній досвід практич­ної роботи та рівень відповідних знань. Це дає змогу визначити коло питань, які підлягають перевірці насамперед, здійснювати ревізію ок­ремих питань у суцільному, вибірковому чи комбінованому порядку.
Оскільки ревізія являє собою метод документального контролю, кожна банківська операція оформляється відповідними докумен­тами, тому ревізори оцінку достовірності та законності здійснених господарських операцій починають насамперед із перевірки банків­ських документів, особливо первинних, що обґрунтовують, підтвер­джують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.
Без використання методичних прийомів перевірки первинної до­кументації, записів у облікових регістрах і звітності неможлива ніяка ревізійна діяльність. У процесі ревізії застосовуються добре відомі та надійні прийоми та методи контролю. Зокрема, можна виділити такі методи та прийоми документального контролю, як формальну, ариф­метичну, хронологічну, логічну, зустрічну перевірку документів, оцін­ку документів на основі даних кореспонденції рахунків тощо.
Крім методів і прийомів документального контролю, під час ревізії застосовуються прийоми фактичного контролю, особливо часто інвен­таризація. Остання забезпечує відповідність облікових даних про обсяг коштів, грошових зобов'язань та майна їхній фактичній величині.
Наступний етап ревізії характеризується оформленням її результатів актом. Він складається керівником ревізійної групи і має містити ре­зультати вивчення усіх питань, які були поставлені у програмі ревізії. Побудова і зміст акта залежать від підсумків ревізії. У нього слід вклю­чати лише перевірені й документально підтверджені факти порушень, зловживань, безгосподарності, недостач, розтрат тощо. Не слід переван­тажувати акт ревізії звітними показниками (за винятком випадків пере-
кручення даних звітності), а також дрібними, незначними порушення­ми, які за вказівкою ревізорів були виправлені під час ревізії. Практику­ється попереднє обговорення результатів ревізії керівником ревізійної групи і керівниками об'єктів, що ревізувалися. Виявлені під час ревізії факти доцільно згрупувати за такими ознаками:
1) пов'язані з притягненням до кримінальної відповідальності
(розтрати, недостачі, крадіжки тощо);
2) стягненням із винних осіб матеріальних збитків без притяг­
нення до кримінальної відповідальності;
3) інші.
Отже, акт ревізії — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами ревізії і містить висновок стосовно дотримання суб'єктом ревізії чинного законодавства з господарсько-фінансових питань, достовірності обліку і звітності, витрачання коштів і матеріальних цінностей, їх збереження, роз­роблення рекомендацій та пропозицій щодо усунення виявлених не­доліків і порушень.
Важливим етапом ревізії є реалізація її висновків. Строки реалі­зації висновків ревізії не повинні перевищувати 15 календарних днів після її закінчення.
Основними формами реалізації висновків ревізії є:
1) усунення недоліків безпосередньо під час їх виявлення у про­
цесі ревізії;
2) обговорення наслідків ревізії безпосередньо на об'єкті, що
ревізується;
3) передання справ слідчим органам;
4) прийняття Правлінням Національного банку України за вис­
новками ревізії рішень у вигляді постанов, розпоряджень, наказів
або листів;
5) розроблення пропозицій та рекомендацій щодо усунення вияв­
лених недоліків і порушень з метою запобігання їх у подальшому.
Ефективність ревізії значною мірою залежить не лише від якості її здійснення, а й від організації контролю за виконанням рішень, прийнятих за висновками ревізії. У практичній роботі застосову­ються різні способи контролю за виконанням ухвалених за виснов­ками ревізії рішень: одержання письмових звітів про виконання пропозицій за висновками ревізії або оперативної інформації за до­помогою технічних засобів зв'язку; перевірка виконання рішень, ухвалених за висновками ревізії, за даними звітності та іншими ма­теріалами, що надходять від установ, підприємств і організацій, які ревізувалися; виклик керівників об'єкта, що ревізувався, до Націо­нального банку України зі звітом про виконання рішень, прийнятих за матеріалами ревізії; перевірка на місці, яка здійснюється праців­никами Управління внутрішніх ревізій; перевірка у ході наступних ревізій з відображенням її висновків у основному акті ревізії.